Місячний камінь [The Moonstone - uk]

— Вона прийде?

— Прийде сьогодні поснідати з нами і проведе цілий день з моєю дружиною й дівчатами.

— Місіс Брефф і ваші дочки знають про ваш намір?

— Інакше не може бути. Але жінки, як ви вже встигли помітити, не дуже дотримуються принципів. Моя сім'я в даному разі не відчуває мук сумління. Річ у тім, аби звести вас із Речел, і моя дружина й дочки дивляться на засоби для досягнення мети із спокійною совістю, подібно до єзуїтів.

— Я безмежно вдячний їм. А що це за ключ?

— Ключ від хвіртки в задній стіні мого саду. Приходьте туди о третій годині. Зайдіть у сад і звідти через оранжерею — в будинок. Пройдіть маленьку вітальню й відчиніть двері, які ведуть у музичну кімнату. Там ви зустрінете Речел і побачите її одну.

— Як тільки я можу віддячити вам?

— А я вам скажу як. Не ганьте мене за те, що станеться потім.

Сказавши це, він пішов від мене.

Чекати треба було ще довго. Щоб якось провести час, я почав переглядати листи. Серед них був лист від Беттереджа. Я негайно розпечатав його. На моє здивування і розчарування, він починався з пробачень за те, що там не було якихось особливих новин. У дальшому реченні знову з'явився неминучий Езра Дженнінгс! Він зупинив Беттереджа, коли той повертався із станції, і запитав його, хто я такий. Довідавшись, як мене звати, він повідомив свого патрона містера Кенді, що бачив мене. Почувши це, містер Кенді сам приїхав до Беттереджа висловити свій жаль з приводу того, що ми не зустрілись. Він мав особливу причину бажати нашої зустрічі і просив, щоб йому дали знати, як тільки я знову буду в околицях Фрізінголла. Крім кількох фраз, характерних для філософії Беттереджа, оце і все, що було в листі мого кореспондента. Добрий, вірний старик признався, що написав його «скоріше із приємності писати мені».