Пригоди Шерлока Холмса. Том II
- Автор: Конан Дойл Артур
- Серия: Пригоди Шерлока Холмса #2
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Веселка
- ISBN: 978-966-01-0449-5
- Переводчик: Волидимир Олександрович Панченко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Пригоди Шерлока Холмса. Том II». Краткое содержание книги:
Цей том — другий із чотиритомного видання, до якого увійшли в українському перекладі усі твори англійського класика про пригоди Шерлока Холмса.
Степлтонові конче потрібно було роздобути щось із одягу сера Генрі — про той випадок, якщо доведеться пускати собаку його слідами. Діючи зазвичай швидко й рішуче, він не став марнувати часу, і в нас не повинно бути сумніву, що й коридорний, і покоївка в готелі дістали щедру винагороду за допомогу. Перший черевик, на жаль, виявився новим, а отже, непридатним. Степлтон повернув його і викрав інший — і тут мені стало зрозуміло, що ми маємо справу з живим собакою, бо нічим іншим не можна було пояснити намагання роздобути саме старий, а не новий черевик. Що дурнішою, гротескнішою видається якась подробиця, то уважніше її варто вивчити; а обставини, які спершу ускладнюють справу, найчастіше приводять вас просто до розв’язки, якщо серйозно, по-науковому в них розібратися.
Другого дня вранці нас відвідали наші друзі, а Степлтон їхав за ними в кебі. Судячи з того, що він знав мене в обличчя, знав мій будинок, з усієї його поведінки, злочинна кар’єра Степлтона не обмежувалася баскервільською справою. За останні три роки в західних графствах сталося чотири великі пограбування, але жодного з грабіжників не вдалося заарештувати. Останнє з них, — у Фолкстон-Корті, у травні, — не обійшлося без крові: самотній нападник у масці застрелив хлопчину-лакея, що намагався затримати його. Тепер я певен, що Степлтон поповнював таким чином нестачу грошей і давно вже був жорстоким, небезпечним злочинцем.
Ми переконались у його кмітливості й зухвальстві того ранку, коли він так спритно вислизнув від нас і потім назвався моїм ім’ям, бо знав, що рано чи пізно я доберуся до візника. Тієї миті він зрозумів, що в Лондоні справу програно, бо до неї взявся я. Він повернувся до Дартмуру й почав чекати приїзду баронета.
— Стривайте! — мовив я. — Ви, звичайно ж, достеменно точно описали всі події, проте одна подробиця зосталася незрозумілою. Що було з собакою, коли його хазяїн їздив до Лондона?
— Мене самого це цікавило, бо було дуже важливе для розсліду справи. Степлтон, безперечно, мав довіреного помічника, хоча навряд чи ділився з ним усіма своїми намірами: це означало б цілком віддатися на його милість. У Мерипіт-Хавсі був старий лакей на ім’я Ентоні. Він служив у Степлтонів кілька років, ще тоді, коли вони тримали школу, і він не міг не знати, що господарі його — насправді чоловік та дружина. Отож цей Ентоні зник без сліду, в Англії його ніде не знайшли. Зауважте, що Ентоні — ім’я рідкісне для англійця, а в Іспанії та Латинській Америці Антоніо трапляються на кожному кроці. Старий добре розмовляв по-англійському, незгірше за місіс Степлтон, але з якимось дивним акцентом. Я сам бачив, як він ходив через Ґримпенську трясовину стежкою, позначеною Степлтоном. Отож цілком імовірно, що тоді, коли хазяїна не було вдома, собаку годував лакей Ентоні, хоч він навряд чи знав, навіщо тут тримають цю тварину.
Отже, Степлтони повернулися до Девоншира, а невдовзі туди приїхали й ви з сером Генрі. Тепер скажу кілька слів про себе. Ви, певно, пригадуєте, що я, розглядаючи лист із наклеєними в ньому вирізаними газетними словами, зацікавився, чи є на ньому водяні знаки. Я підніс папір до очей і відчув легенькі пахощі парфумів «Білий жасмин». Є сімдесят три сорти парфумів, які фахівець-криміналіст повинен уміти розпізнавати: я з власного досвіду переконався, що успіх розсліду часто залежить саме від цього. Якщо пахне парфумами, то лист писала жінка, а на той час я вже почав приглядатися до Степлтонів. Отак я зрозумів, що собака існує насправді, і здогадався, хто є злочинцем, ще до нашої подорожі на захід.