Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає
- Автор: Айраксинен Тимо
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-66-3
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає». Краткое содержание книги:
Розрахована на широке коло читачів, адже про щастя мріє ледь не кожна людина.
Є сенс стверджувати, що насолоди не рекомендовані нікому. Ролі розпусника не позаздриш саме тому, що йому доводиться мати справу з болем надто часто і надто близько. Голова болить, живіт крутить, моральне похмілля дошкуляє, жир заважає рухатись, а простата заблокована. Трипер — теж можливий варіант. Не варто осуджувати розпусника на законних соціальних чи моральних підставах. Вони ґрунтуються лише на заздрості й упередженнях, або ж на уявленні про спільне благо і вигоду. Єдине правильно виголошене слово-попередження стосується болю. І хоч би як розпусник учився отримувати від нього насолоду, біль однаково залишається болем. Біль поганий, бо є одним із видів страждання. Кожен, хто каже, що страждання людині на благо, бо вони чомусь учать і роблять нас кращими, мудрішими і благороднішими людьми, — лицемір, божевільний або збоченець. Християнам, здається, цей гріх притаманний більше, ніж іншим. Найкраще буде визнати, що від болю ніякого толку чи вигоди нікому немає. Саме ця правда підриває філософію насолоди. Чудово було б лише насолоджуватись. У раю насолоди не мають наслідків. Але передусім там є насолоди, які не завдають болю. На дверях висить табличка «Марафонцям вхід заборонено». Певне, в раю немає справжнього любострастя? Кажуть, що чоловіки-мусульмани вірять в любострастя в раю, але я не вірю, що це правда. Злягання ніяк не належить до райських утіх.
Очевидно, насолоди, а надто справжні тілесні насолоди годяться лише для того, щоб розбавити похмурі будні. Насолоди потрібно тримати в таємниці. Хто має насолоду, хай її ховає. Зовсім без насолод жити складно, якщо ти не аскет. Аскеза означає вправляння у житті без насолод. Треба лише остерігатися, щоб не почати насолоджуватися життям без насолод.
2.2. Вибір і бажання
2.2.1. Суперечність між лібералізмом і буддизмом
Вище я по кісточках розібрав найперше і найбільше табу нашої культури — насолоду. Кожному відомо, що таке насолода, але говорити про неї небажано, а в деталях — образливо. Насолоди є частиною особистого життя людини, а тому копирсатися в них гидко. Насолоди — чорна прірва, дна якої не видно. Якщо читач таки переборов відразу і добрався до другого розділу, тут на нього чигатиме менше потрясінь. Повністю від них, на жаль, не відкараскаєшся. Та служитель правді має бути непохитним.
Фінляндія — країна з вільною ринковою економікою, де люди живуть під знаком учення й ідеології, знаної як лібералізм. Якомусь соціалістові твердження видасться дійсно сумним, але що поробиш. Який сенс заперечувати, якщо правда очевидна. Соціалістична щаслива країна цілком відмінна від капіталістичної держави. Все купується і продається. За гроші можна отримати все, чого лише душа забажає. Але зараз у нас немає наміру занурюватися в економіку й економічну діяльність. Ми досліджуємо людське щастя і його критерії в лібералістичному суспільстві. Як стають щасливими в умовах ринкової економіки і чи стають взагалі?
Лібералізм переінакшив стару ідею на новий лад. Буддисти віками говорили про бажання і їхній вплив на людське щастя. На початку ХІХ століття Шопенгауер писав, що людським бажанням немає краю. Врешті у ХХ столітті все обернулося таким чином, що об’єктом захоплення стала кількість і якість варіантів вибору. Почали казати, що людина щаслива тоді, коли отримує те, що хоче. Бажання з’являється, коли є вибір. Якщо хочеш нове авто і купуєш його, отримуєш, що хотів, і маєш бути щасливим. Твоє бажання купити нове авто породжене наявністю вибору. Спочатку ти вирішив купити нове авто, тоді зупинив свій вибір на певній марці, ймовірно на «Тойоті». Це надійне і стильне авто і до того ж найбільш продаване. Так твоє бажання набуло раціонального обґрунтування. На нього приємно дивитися, воно дешево коштує, і оскільки у кожного таке саме, не створюється небезпечного враження винятковості. Нарікати немає на що. Почуваєшся щасливим.
Лібералізм каже, що людина щаслива тоді, коли отримує те, що хоче. Буддійська концепція протилежна: бажання роблять людину нещасною, бо людина ніколи не отримує того, що хоче. Як таке можливо, щоб два великі ідеологічні напрями мали настільки різне бачення способів і можливостей досягнення щастя?
У філософії знайдеться небагато інших подібних суперечностей. Багатий світ має свою віру, тоді як частина азійських країн, що розвиваються, перебуває в полоні цілком протилежних уявлень. Як таке можливо? Чи це правда, що власні бажання прирікають людину на нещастя? Якщо так, то вся лібералістична суспільна реальність побудована на великому обмані. Треба все обдумати. Я хотів би, щоби президент республіки зайняла певну позицію щодо цієї проблеми. Вона настільки серйозна, що посадовцю нижчого рівня розв’язати її не сила.