Вінні-Пух
- Автор: Милн Алан Александр
- Язык: украинский
- Год: © Видавництво Івана Малковича ''А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА''
- ISBN: 966-7047-35-0
- Переводчик: Леонид Солонько
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Вінні-Пух». Краткое содержание книги:
І Паць подріботів далі, хоч, правду кажучи, біг тепер не так уже й весело. Та все ж він скоро добіг до того місця, де над струмком стояв Іа-Іа й дивився на своє віддзеркалення у воді.
— Доброго ранку, Іа! — ще здалеку загукав Паць.
— Доброго ранку, маленький Пацику,— відповів Іа-Іа.— Якщо цей ранок справді добрий,— сказав він.— У чому я сумніваюся,додав він.— А втім, це байдуже,— закінчив він.
— Іа, вітаю тебе з днем народження, — сказав Паць, підійшовши тим часом ближче.
Іа-Іа перестав дивитися на своє віддзеркалення у воді й, повернувши голову, витріщився на Паця.
— Ану-ну, повтори, що ти сказав,— промовив він.
— Вітаю те...
— Зачекай хвильку!
Хитаючись на трьох ногах, Іа-Іа став обережно підносити четверту до вуха.
— Я навчився цього ще вчора,— пояснив він, упавши тричі підряд.— Це дуже просто. І головне — так краще чути... Ну от, усе гаразд. То як ти щойно сказав? Повтори, будь ласка,— попросив Іа, підперши вухо копитом.
— Вітаю тебе з днем народження!— повторив Паць.
— Мене?
— Авжеж, Іа.
— З моїм днем народження?
— З твоїм!
— Отже, в мене справжній день народження?
— Найсправжнісінький, Іа! І я приніс тобі дарунок.
Іа опустив праву ногу, повільно обкрутився на місці й, крекчучи від натуги, насилу дотягся до вуха лівим копитом.
— Я хочу послухати ще й на це вухо,— сказав він.— Тепер говори.
— Да-ру-нок! — проказав Паць голосно.
— Мені?
— Авжеж!
— На день народження?
— Атож!
— Отже, виходить, у мене таки справжній день народження?
— Звичайно, Іа! І я дарую тобі повітряну кульку!
— Повітряну кульку? — перепитав Іа-Іа.— Ти сказав — повітряну кульку? Це такі великі, гарні, яскраві, що їх надувають? Ех, танкиспіванки, гіп-гоп, тра-ля-ля!
— Саме так, саме так... Тільки, розумієш... мені дуже шкода... розумієш, Іа... коли я біг, щоб чимшвидше принести тобі кульку, я впав.
— Ой-ой-ой! Біднесенький мій! Мабуть, ти таки дуже поспішав. Гадаю, ти не забився, маленький Пацику?
— Ні, але кулька... Ох, Іа... вона зовсім луснула.
Запала довга-предовга мовчанка.
— Моя кулька? — нарешті спитав Іа-Іа.
Паць кивнув.
— Мій деньнародженнєвий дарунок?
— Так, Іа,— сказав Паць, підшморгуючи носом.— Ось він... Щиро вітаю тебе з днем народження.
І він подав Іа маленький гумовий квачик.
— Оце воно? — спитав Іа трохи здивовано.
Паць кивнув.
— Мій подарунок?
Паць кивнув іще раз.
— Повітряна кулька?
— Так.
— Спасибі тобі, Пацику,— сказав Іа-Іа.— Пробач, будь ласка... але я хочу спитати, якого кольору була кулька, коли... коли вона була кулькою?
— Червона.
— Я так і знав! Червона!.. — проказав собі під ніс Іа-Іа.— Мій улюблений колір... А яка завбільшки вона була?
— Майже така, як я.
— Я так і знав!.. Завбільшки з Паця!.. — сумно пробурмотів Іа-Іа.— Мій улюблений розмір!.. Он воно як: куди не кинь, всюди клин.
Паць почував себе дуже нещасним і просто не знав, як йому бути. Він лише раз по раз розкривав рота, заміряючись щось сказати, та тут-таки вирішував, що саме цього казати й не слід.
І раптом, на його щастя, з того боку струмка долинули вигуки. То прийшов Пух.
— Зичу тобі багато-багато щастя! — кричав Пух, певне, забувши, що він уже це говорив.
— Спасибі, Пуше, мені вже пощастило,— понуро відповів Іа-Іа.
— Я приніс тобі подаруночок! — радісно вигукнув Пух.
— У мене вже є подаруночок,— відповів Іа.
Пух тим часом перебрів струмок і підійшов до Іа. Паць сидів віддалік, похиливши голову на лапки, і тихенько шморгав носом.
— Ось він,— сказав Пух.— Це — Дуже Корисний Горщик. А на ньому, знаєш, що написано? "Вітаю тебе з днем народження! Бажаю щастя. Твій Пух". Он скільки всього там написано. І в нього можна класти що захочеш.
Глянувши на горщика, Іа-Іа страшенно розхвилювався:
— Оце те, що треба! — вигукнув він.— Слово честі, моя кулька якраз увійде в цей горщик!
— Та ні, Іа,— зупинив його Пух.— Повітряні кульки не можуть уміщатися в горщику. Вони дуже великі. З ними треба не так, а отак: візьми кульку за мотузок...
— То інші кульки не входять, а моя увійде! Ще й як! — гордо сказав Іа.— Дивися, Пацику!
Паць сумовито озирнувся, а Іа-Іа схопив колишню кульку зубами й обережно поклав її у горщик, далі витяг її і поклав на землю, а далі знову взяв її зубами і обережно поклав у горщик.
— Вийшло! — закричав Пух.— Тобто увійшла!
— Увійшла! — закричав Паць.— І вийшла!
— Чудово виходить! — закричав Іа-Іа.— Просто краса!
— Я дуже щасливий,— сказав радісно Пух,— що здогадався подарувати тобі Корисний Горщик, у який можна класти найусілякіші речі.