Нові пригоди Електроніка
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: "Школа"
- ISBN: 966-661-446-4
- Переводчик: Микола Видиш
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нові пригоди Електроніка». Краткое содержание книги:
Створений фантазією письменника Євгена Велтистова «електронний хлопчик» Електронік давно став одним із найулюбленіших героїв дітвори у багатьох країнах світу. У повістях «Переможець неможливого» і «Нові пригоди Електроніка» всюдисущий «хлопчик із чемодана» не лише активно допомагає своїм друзям створювати грандіозний проект майбутнього — «Космічний корабель «Земля», але й встигає закохатися.
Сироїжкін крутився в ліжку. Йому виділася кошлата морда Рессі. Уважне некліпне око спрямоване на Наднову… Рессі не повинен проґавити!..
Наш астрофізик уже спокійно спав, а Електронік та Рессі безперервно обмінювалися повідомленнями. Потоки цифр летіли з далекого Юпітера на Землю, і там, в одному з великих міст, під дахом десятиповерхового будинку, їх приймав і вмить оцінював електронний хлопчик. Якщо перекласти ці цифри на звичайні слова, то вони означали, що Наднова поки що не спалахнула. А в кінці кожного повідомлення умовна фраза:
«КИТ ЮПІТЕРА МОВЧИТЬ».
З усіх геніїв восьмого «Б» не вступав у конфлікт з дорослими лише Професор. І ніхто не знав, що він пережив цього вечора.
Списаний формулами шкільний зошит лежав перед автором. Професор прощався із своїм відкриттям…
Кілька днів Вовка Корольков жив у сімнадцятому столітті, жив так, як жив колись П’єр Ферма.
Він приходив зі школи, знімав форму, одягав бабусин халат, брав у руки давньогрецький фоліант. Тепер він юрист із Тулузи, радник парламенту цього міста, гасконець. Той, справжній П’єр Ферма, як відомо, займався математикою після роботи, у вільний час. Точилася тридцятилітня війна між Францією та Англією. Арман Жан дю Плессі, перший міністр Людовіка XIII, відомий під ім’ям кардинала Рішельє, спритно плів двірські інтриги, мушкетери билися на дуелях з гвардійцями, а в провінціальному містечку любитель математики Ферма робив на полях книжок поквапні нотатки.
Потім його назвуть одним із творців аналітичної геометрії й теорії чисел, теорії ймовірностей та геометричної оптики, — це станеться після його смерті.
П’єр Ферма не надрукував своїх нотаток, бо не любив цього робити. Але його праці здивували наступні покоління математиків.
Усі теореми Ферма, що дійшли до наших днів, були доведені.
За винятком однієї, яку вчені називають Великою.
Корольков з четвертого класу знав її умову напам’ять. Адже вона дуже проста, оманливо проста — так і кортить кожного математика взятися за перо…
Того звичайного вечора свого життя П’єр Ферма читав твори грека Діофанта Александрійського. Він обмірковував «піфагорову трійку» — трійку цілих чисел а, b, с, найпростіше рівняння яких було таке: а2 + b2 = c2. І ось тут, на полях книжки Діофанта Александрійського, Ферма швидкою рукою зробив зауваження: «При n > 2 рівняння аn + bn = сn нерозв’язне в цілих числах».
Так і написав: «нерозв’язне».
При цьому Ферма додав, що знайдене ним дотепне доведення надто довге, щоб уміститися на полях книжки.
Все було зрозуміло: у Ферма не лишалося місця для розрахунків. Не раз він писав нотатки у книжках, не утруднюючи себе доведеннями. І ніхто з математиків не сумнівався, що Ферма знав доведення — адже всі його інші начерки згодом були перевірені вченими. Крім «найпростішої», Великої.
Три століття кращі уми сушили голову загадкою. Великий Леонард Ейлер довів Велику теорему Ферма для окремих випадків n, для 3, 4, 5, 7. Німецький математик Куммер зробив найвагоміший внесок у розв’язання проблеми Ферма, водночас розвинувши нову в дев’ятнадцятому столітті, дуже важливу теорію алгебраїчних чисел. Інші визначні математики довели гіпотезу Ферма для більш ніж шестисот різних випадків.
Що було робити серед цих величин маленькому, хирлявому, але вельми гордому Професорові?
Професор знав твердо своє завдання: він брався довести теорему цілком!..
Якось П’єр Ферма одержав листа: «Чи є простим число 100895598169?» Ферма негайно відповів адресатові, що дане дванадцятизначне число є добутком двох простих чисел: 898423 і 112303.
Отже, Ферма умів обчислювати майже миттєво — за своїм власним методом.
Професор за прикладом Ферма почав атакувати Велику теорему з простих прикладів.
Він множин подумки шестизначні числа на семизначні, ділив дев’ятнадцятизначні на п’ятизначні, добував кубічний корінь з восьмизначного, розбивав шестизначне число на п’ять правильних кубів і п’ять квадратів, які в сумі мають становити дане число з точністю до однієї мільйонної.
Від цих зусиль перед його очима з’являлися сині, жовті, зелені круги, пробігали, мов у лічильнику, ряди різноманітних таємничих знаків, пливли туманні смуги, та зрештою він навчився швидко знаходити правильну відповідь.
Навіть Електронік, який приніс Королькову стосик рідкісних творів, скопійованих по телефону, здивувався з його здібності швидко лічити. Професор від душі подякував Електронікові. Молодчина! Без такого помічника жоден сучасний школяр не зможе зрівнятися з видатними мислителями минулих століть.