Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Научная фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 1
Фантастика Всесвіту. Випуск 1 - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Фантастика Всесвіту. Випуск 1

Электронная книга - «Фантастика Всесвіту. Випуск 1». Краткое содержание книги:

Збірник містить фантастичні твори, що друкувалися в журналі «Всесвіт» в різні часи.
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 236
Перейти на страницу:

З цього стану її несподівано вирвав сильний біль. Дівчина гадки не мала, скільки пройшло часу. Боліло над правим вухом. Знов різкий біль. Вона закричала й спробувала поворухнутися. Крім спеціальної маски з тканини, що Лізі наділи на обличчя, її тіло обгортали кілька хірургічних простирадел. У просвіті маски дівчина побачила знайомі риси доктора Ранади.

— Все гаразд, — промовив лікар. — Лежіть спокійно. Роблять укол для місцевої анестезії. За хвилину все минеться.

Біль виникав знову й знову. В Лізи було відчуття, наче череп зараз вибухне. Вона спробувала підвести руку, але тільки відчула пов’язку, що її стримувала.

— Будь ласка! — закричала вона, та голос її був ледве чутний.

— Все чудово. Не напружуйтеся.

Біль урвався. Ліза чула, як дихають лікарі. Вони були над самісіньким її правим вухом.

— Скальпель! — наказав доктор Ньюмен.

Ліза внутрішньо зіщулилася від страху. Вона відчула тиск, наче чийсь палець рухався по її голові вздовж лінії, накресленої маркером. Крізь простирадла на шию просочилася тепла рідина.

— Гемостатичні кліпси, — кинув доктор Ньюмен.

Ліза почула різке металеве клацання.

— Затискач Рейні, — скомандував доктор Ньюмен. — І зателефонуйте Маннергеймозі. Скажіть, усе для нього буде готове за тридцять хвилин.

Ліза намагалася не думати про те, що коїться з її головою. Думки її було прикуто до сечового міхура — він переповнився.

Вона покликала доктора Ранаду й сказала, що їй треба помочитися.

— Вам поставили катетер, — пояснив лікар.

— Але мені треба, — сказала Ліза.

— Цілком розслабтеся, Лізо, — продовжив доктор Ранада. — Введу вам зараз ще снодійного.

Далі до свідомості Лізи дійшло пронизливе завивання бензинового моторчика й відчуття тиску та вібрації на голові. Шум злякав дівчину, бо вона знала, що це означає. Її череп розтинали з допомогою пилки. Вона тільки не знала, що це й зветься трепанацією. На щастя, болю вона не відчувала, хоча й чекала його появи щосекунди. Запах паленої кістки проникнув крізь марлеву маску на її обличчі. Доктор Ранада взяв її руку і дівчина подумки подякувала йому. Вона стисла його пальці, наче його рука була для неї єдиною надією вижити.

Звук моторчика змовкнув. У виниклій раптом тиші з транзистора почулося ритмічне биття серця. Потім Ліза знов відчула біль, який цього разу був зосереджений в одній точці. В кінці вузького прорізу маски, що обмежував їй поле зору, виникло обличчя доктора Ранади. Він спостерігав за дівчиною в той час, як манжетка тонометра наповнювалася повітрям.

— Щипці для кісток! — сказав доктор Ньюмен.

Ліза відчула й почула, як тріщить кістка. Звук пролунав над правим вухом.

— Елеватор! — попросив доктор Ньюмен.

Їй ще кілька разів завдали гострого болю. Потім вона почула, як їй здалося, гучне клацання і зрозуміла — в її черепі пробили отвір.

— Вологу марлю, — зажадав доктор Ньюмен.

Продовжуючи терти щіткою руки, доктор Курт Маннергейм подався вперед, щоб зазирнути крізь прочинені двері до операційної № 21 і поглянути на годинника на далекій стіні. Була вже майже дев’ята. Саме цієї хвилини він побачив, як його старший ординатор доктор Ньюмен відходить від столу. Ординатор схрестив на грудях руки в хірургічних рукавичках і рушив до негатоскопа, в якому було закріплено рентгенограми. Це могло означати лише одне — трепанацію виконано й чекають на шефа. Доктор Маннергейм знав, що часу в нього обмаль. Комісія з наукових досліджень Національного інституту охорони здоров’я мала прибути опівдні. На карту ставилася дванадцятимільйонна субсидія, що забезпечила б його наукові пошуки на дальші п’ять років. Він зобовязаний одержати її. Якщо ж ні — втрачається віварій разом з усіма результатами чотирьохрічної праці. Маннергейм був переконаний, що вже майже встановив локалізацію ділянки мозку, яка збуджує агресивність і лють.

Змиваючи мильну піну, Маннергейм помітив Лорі Макінтер, заступника завідувача операційними. Він гукнув її, і вона спинилася.

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20 ... 236
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)