Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»
- Автор: Флэгг Фэнни
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0091-3
- Переводчик: Дар'я Петрушенко
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»». Краткое содержание книги:
Коли він був маленький, татко брав його до крамниці й навчав професії м’ясника. У якихось десять років він уже різав свиней, і Сипсі так ним пишалася… Якби він був її рідним сином, вона не могла б любити його дужче. Вона часто обіймала його й казала: «Любий, хоч ми й не рідні, та це не означає, що ти не мій».
А потім, коли Великий Джордж постав перед судом, вона вдягалася й ходила до того суду, у сонце й дощ… Їй, мабуть було близько дев’яноста років. Хоча ніколи напевне не визначиш, скільки років негритянським жінкам.
Вона завжди наспівувала своїх євангельських пісень. «У багажному відділенні вперед» і «Ранковим потягом додому»… І завжди співала про потяги. Уночі перед смертю вона сказала Джорджу, що бачила уві сні Ісуса. Усього в білому. Неначе він кондуктор у примарному потязі й прийшов, аби забрати її та відвезти на небеса.
Але насмілюся сказати, що вона готувала в кафе, навіть коли їй було за вісімдесят. Ось чому приходила більшість людей — через її страви. Точно не через вигляд закладу. Коли Іджі й Рут купили його, він був не більш як величезним розвалищем на одну кімнату, розташованим через вулицю від залізничних колій поряд із поштовим відділенням, де працювала Дот Вімз.
Я пам’ятаю той день, коли вони заїхали до кафе. Ми всі були там, допомагали. Сипсі мела підлогу, коли побачила, як Рут вішає на стіну репродукцію «Таємної Вечері». Жінка припинила мести і деякий час розглядала картину, а потім спитала: «Міз Рут, хто там сидить за столом із містером Ісусом?»
З усією ласкою Рут промовила: «Як, Сипсі, це ж містер Ісус і його брати». Сипсі здивовано зиркнула на неї та й каже: «О, це ж треба! А я гадала, у міз Марії був лише один син», — і продовжила мести. Ми так і попадали зо сміху. Сипсі точно знала, хто був зображений на тій картині. Вона просто любила кого-небудь розіграти.
Джуліан і Клео спорудили всередині чотири дерев’яні кабінки, а позаду будинку прибудували кімнату, яка слугувала житлом для Іджі й Рут. У самому кафе стіни були з вузлуватої джорджіанської сосни, а підлога — зі старого однотонного дерева.
Рут спробувала привести все до ладу. Вона повісила картину з кораблем, що пливе у місячному сяйві, але Іджі одразу ж зняла її й повісила власну. На цій було зображено зграю собак, що сидять навколо картярського столу, палять цигарки та грають у покер. А знизу написала: «Клуб „Маринований огірок“». Так став називатися той божевільний клуб, заснований Іджі та її другом Ґрейді Кілґором. Окрім різдвяних прикрас, які вони розвісили в перший рік і які Іджі ніколи не знімала, та ще старого залізничного календаря, це був увесь інтер’єр.
Із меблів було лише чотири столи й купка стільців невідомої кількості, — Нінні розсміялася. — Ніхто не знав напевне, витримає його стілець чи ні. А ще вони ніколи не мали касового апарата — просто тримали гроші в коробці з-під сигар «Рой Тен» і з них давали решту. На прилавку в них були картопляні чипси, свинячі шкури на полиці, гребінці й жувальний тютюн, рибальські блешні й маленькі трубки з кукурудзяних качанів.
Кафе відчинялося на світанку й працювало, як казала Іджі, до упору.
Двома кварталами нижче розташовувалася велика сортувальна станція компанії «Ел енд Ен», і всі залізничні робітники харчувалися в кафе, чорні й білі. Кольорових обслуговували біля чорного ходу. Звичайно, багатьом не подобалась вигадка Іджі продавати їжу неграм, і через це вона мала певні труднощі. Але Іджі заявляла, що ніхто не сміє вказувати, що їй можна робити, а чого не можна. За словами Клео, вона сама протистояла цілому Ку-Клукс-Клану,[9] але її було не зупинити. Від природи добросерда, Іджі виявляла неабияку хоробрість, коли справа набирала загрозливих обертів…
Вісл-Стоп, Алабама
22 березня 1933 р.
Іджі пила каву й теревенила ні про що зі своїм другом-блукачем Смоукі. Позаду на кухні Сипсі та Онзелл смажили порцію зелених помідорів для відвідувачів, що мали нагрянути приблизно об 11:30, і слухали євангельську передачу «Крила над Йорданом» по радіо АМ-1070, коли в двері кухні постукав Осі Сміт.
Сипсі вийшла до кафе, витираючи руки фартухом.
— Міз Іджі, там чорний хлопець, він просить дозволу побалакати з вами.
Іджі підійшла до дверей із дротяною сіткою. Осі Сміта вона впізнала одразу — старого друга з Трутвілля, який теж працював на сортувальній станції.
9
Ку-Клукс-Клан, або Невидима Імперія Півдня (англ. Ku Klux Klan) — назва кількох расистських та терористичних організацій у США, здебільшого на півдні.