Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді

Що ви сказали, Ернесте? Моє контрперенесення? За цих умов з вами трапилося б те саме, бо воно наростало, і то дуже швидко. Я намагався не дозволяти йому впливати на мої рішення. У своїх діях я не керувався контрперенесенням — був упевнений у тому, що не маю іншого раціонального вибору. Я й досі дотримуюся такої думки, незважаючи на все, що сталося. Утім, ця ідея заволоділа мною. Осьдечки я — старигань, який уже віджив своє, чиї кортикальні нейрони щодня руйнуються, зір падає, сексуальне життя скінчилося… Моїй дружині добре вдається відмовлятися від чогось, і від сексу вона вже давно відмовилася. А те, що мене так приваблювала Белль? Не заперечуватиму: я її обожнював. Коли ж вона сказала, що подарує мені найкращий секс у моєму житті, я відчув, що мій зношений гонадний двигун заскрипів і знову запрацював. Однак я хочу дещо сказати вам (і диктофону теж), причому зробити це якомога рішучіше: я зробив усе це не з цієї причини! Можливо, це не видається важливим ані вам, ані комітету з етики, та для мене це питання життя і смерті. Я не порушив угоди, яку уклав із Белль. Я ніколи не порушував домовленостей із жодним зі своїх пацієнтів. Ніколи не ставив свої потреби вище за їхні.

Що ж було далі? Гадаю, вам це відомо — прогляньте картку, що перед вами. Суботнього ранку ми з Белль зустрілися в Сан-Франциско, щоб поснідати разом у закладі «Mama’s» у Норт-Біч, і не розлучалися аж до вечора неділі. Своїм половинкам ми повідомили, що на вихідні я запланував групу-марафон для пацієнтів. Двічі на рік я проводжу такі групи для десяти-дванадцяти осіб. Белль уже долучалася до такої групи під час першого року свого лікування.

Ернесте, а ви коли-небудь проводили такі групи? Ні? Тоді маю вам сказати, що це дуже потужний інструмент… неабиякий стимул для терапії. Ви маєте про це знати. Коли ми зустрінемося знову (а я певен, що це трапиться, причому за інших обставин), я розповім вам про такі групи. Я проводив їх протягом тридцяти п’яти років.

Та повернімося до того вікенду. Зайти так далеко й не розповісти вам про головне було б нечесно. Тож що я можу вам розказати? Ні, не так — що я хочу вам розповісти? Я намагався зберегти свою гідність, передусім залишитися психотерапевтом, однак це тривало недовго і про це подбала Белль. Вона взялася до справи, щойно ми зареєструвалися в готелі «Fairmont», і невдовзі ми були просто чоловіком і жінкою — і все, абсолютно все, про що доти говорила Белль, втілилося в життя.