Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]

У святилищі Трьох Кроків на неї чекали Таель з Гахденом і незнайомий чоловік з різкими рисами обличчя і по-пташиному пильним поглядом світло-карих очей.

— Я зрозуміла, — сказала Родіс, перш ніж інженер і архітектор представили відвідувача, — ви — художник?

— Це полегшує наше завдання, — сказав Гахден, — якщо ви зрозуміли, що вам доведеться бути символом Землі. Рі Бур-Тін, або Рітін, — скульптор і повинен виконати бажання багатьох людей створити ваш портрет. Він один з кращих художників планети і працює вражаюче швидко.

— З гірших! — несподівано високим і веселим голосом сказав скульптор. — Принаймні на думку тих, хто відає у нас мистецтвом.

— Хіба мистецтвом можна «відати»? — здивувалась було Родіс, але одразу додала: — Так, я забуваю, що «відати» у вас означає «охороняти», охороняти олігархію від зазіхання на її неподільну владу над духовним життям.

— Важко сказати краще! — вигукнув скульптор.

— Але ж є люди, які просто люблять мистецтво і допомагають йому. Ті, кому відомо, що й одна троянда прикрашає весь сад.

— Нас люблять тільки вбогі, а «Змієносці» неосвічені й ставляться до всього надто утилітарно. Вони утримують лише прислугу від мистецтва, які вихваляють їх. Справжнє мистецтво — тяжка праця. Чи багато зумієш створити, якщо в житті зайнятий оздобленням палаців і садів скульптурною дешевизною? А твори справжнього мистецтва, літератури, архітектури! Для людини це — щит, захист мрією, яка не збулась у природному плині життя.

— Ми називаємо мистецтво не щитом, а віхами боротьби з інферно, — сказала Родіс.

— Байдуже, як називати, важливо, щоб м’истецтво несло втіху, а не розвагу, кликало на подвиг, а не давало снодійне, не займалося пошуками дешевого раю, не перетворювалось на наркотик, — промовив Рітін.

— Я пригадую, як нашу Чеді вразила майже цілковита відсутність скульптур у місті, парках і майданах. Їх вважають непотрібними?

— Не тільки. Якщо скульптура стоїть без охорони або не захищена металевими ґратами, її негайно знівечать, забруднять написами, а то й геть розіб’ють!

— У кого підніметься рука на красу? Хіба люди можуть образити дитину, розтоптати квітку, скривдити жінку?

— І дитину, і квітку, і жінку! — хором відповіли троє Тормансіан.

Родіс тільки розвела руками.

— Поява таких людей у суспільстві вашого типу, очевидно, неминуча. Та чи відоме вам відсоткове співвідношення їх з нормальними людьми? Зростає їхня чисельність чи зменшується? Ось кардинальне питання.

Тормансіани мовчки перезирнулись.

— Знаю, знаю: статистика під забороною. І все-таки вам треба самим збирати відомості, порівнювати, позбавлятись громадської сліпоти…. — Фай Родіс замовкла і раптом засміялась: — Я уподібнююсь олігархам і починаю давати не поради, а як це?..