![Аргонавти Всесвіту [Малюнки Г. Малакова] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/6/4/3/argonavti-vsesvitu-malyunki-g-malakova-download.jpg)
Аргонавти Всесвіту [Малюнки Г. Малакова]
- Автор: Владко Володимир Миколайович
- Год: 1956
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Аргонавти Всесвіту [Малюнки Г. Малакова]». Краткое содержание книги:
Нова комета перетне орбіти Венери і Землі незадовго до того, як обидві ці планети проходитимуть через точку такого пересічення, Венера раніше, а Земля пізніше. Мабуть, сила тяжіння комети якось вплине і на рух Венери і Землі, відбудуться якісь збурення, не знаю, це стосується тільки астрономів; на Землі, крім них, ніхто і не помітить отих збурень. Але найголовніше полягає в тому, що комета своїм тяжінням може вплинути на шлях нашого астроплана, якщо ми своєчасно опинимося в потрібній точці простору. Адже ж наш корабель зовсім не те, що велика планета, він неймовірно маленький порівняно з крупними небесними тілами, і маса комети буде сильно впливати на нього.
На Землі все точно обчислили і сповістили нас радіограмою ось про що.
Якщо ми зможемо вилетіти з Венери точно о 12 годині дня 16 лютого (за земним обчисленням), себто рівно через сорок два дні з моменту одержання нами радіограми, — то нова комета, пересікаючи орбіти Венери і Землі, переріже також і витягнений напівеліпс, яким летітиме наш корабель. І пересіче його на якийсь строк пізніше, ніж у тій точці напівеліпса опиниться астроплан. Іншими словами, ми будемо в одній точці напівеліпса, попереду, а комета пройде в іншій точці напівеліпса, позаду нас. Он як точно все зважили і розрахували земні астрономи!
А тоді комета своїм тяжінням, по-перше, уповільнить нашу швидкість у просторі (адже ж вона буде позаду астроплана!) і, по-друге, відхилить наш курс у бік земної орбіти, намагаючись потягти астроплан за собою. Тут довелося провести дуже складні розрахунки: треба було встановити, що вийде внаслідок складання різних швидкостей, тяжінь і напрямів руху. Це все так складно, що я не можу навіть розповідати про таке, бо й сама як слід не розібралася. Пам’ятаю лише, що тут на астроплан мусять взаємно впливати: його власна швидкість, тяжіння Сонця, тяжіння нової комети і тяжіння Землі. Внаслідок усього цього астроплан так змінить свій курс і швидкість, що вздовж якоїсь складної дуги на протязі вісімнадцяти днів буде наближатися прямо до земної орбіти і опиниться на ній якраз тоді, коли в тій точці буде й сама Земля. Міжпланетному кораблю лишиться тільки акуратно знизитися на Землі!
Я спитала у Ван Луна, який пояснював мені все це:
— Ну, а коли щось вийде не так, коли астроплан, наприклад, полетить вбік, пролине мимо Землі? Припустімо, Земля не встигне ще опинитися в тому місці своєї орбіти або пройде по ній, навпаки, раніше за нас, — тоді як?
Проте Ван Лун заспокоїв мене:
— Забули, Галю, одразу кілька речей. Наші астрономи дуже добре лічать. Це раз.
— І все ж таки хіба вони не можуть хоча б раз помилитися?
— Тоді все виправлять земні пости керування. Це два. Ми будемо близько від Землі, вони відшукають астроплан у просторі. І допоможуть нам. Це три. Четвертого вже, може, не треба, а? Досить і трьох, Галю?
— А є ще й четверте, що я забула?
— Четверте — це ми самі. Ми теж вміємо лічити і керувати астропланом. Думаю, у вас мало поваги…
— До кого? — здивувалася я.
— До штурмана і капітана астроплана. Значить, до мене і до Миколи Петровича, підкреслю.
Тут мені вже зовсім не було чого заперечити…
І от виходить, що, коли ми зможемо вилетіти з Венери о 12 годині 16 лютого, через сорок два дні, — термін нашого перебування тут скоротиться в чотири рази! І ми повернемося на Землю несподівано швидко, хіба це не чудово?
Так, усе це дуже добре. Свої завдання експедиція перевиконала (я маю на увазі знайдений нами інфрарадій). Ми можемо вирушати в зворотний шлях у призначений Землею новий строк — і в той же час не можемо. Адже ж астроплан лежить у міжгір’ї, в скелях. І якщо ми не знайдемо засобу витягти його з тих скель, тоді не вилетимо звідси ані 16 лютого, ані в старий строк — через 467 днів…
Написала я це — і дуже засмутилася. Що ж нам робити? Якщо вже Микола Петрович досі нічого не вигадав, то навряд чи тут взагалі можна допомогти справі. В мене є, правда, одна думка, тільки вона дуже складна, навіть надто складна. Я подумала: а що, коли Земля надішле слідом за нами другий астроплан сюди, на Венеру? Адже він може спеціально взяти з собою підйомні устрої або, в крайньому разі, просто забрати нас звідси?
Втім, коли я наважилася сказати про це Ван Луну, він одразу відповів мені:
— Не годиться.
— Але чому? — наполягала я.
— Треба надто довго чекати. Доки Венера знову не буде позаду Землі на п’ятдесят чотири з половиною градуси. Тільки тоді зможе полетіти другий астроплан. Знову забули небесну механіку, дівчино?