Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Киберпанк » Першому гравцеві приготуватися
Першому гравцеві приготуватися - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Першому гравцеві приготуватися

Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:

2044 рік, світ потерпає від енергетичної кризи, панують безробіття і голод. Як і більшість людства, Вейд Воттс рятується від похмурої реальності в ОАЗі — масштабній віртуальній утопії, де можливості обмежуються лише фантазією. І як більшість людства, він мріє здобути найцінніший приз, захований у віртуальному світі. Творець ОАЗи Джеймс Галлідей заповів свій багатомільярдний спадок і саму ОАЗу тому, хто першим знайде три ключі. Полювання починається.
1 ... 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160
Перейти на страницу:

— Що сталося з «шістками»? — запитав я. — Тими, що були всередині воріт?

— Ми не впевнені, — сказав Ейч. — Їхня відеотрансляція зникла, коли Табло змінилося.

— Можливо, їхні аватари вбиті, — сказав Шото. — Або, можливо…

— Можливо, їх просто викинуло з воріт, — сказав я.

Я витягнув мапу Хтонії і побачив, що тепер міг телепортуватись в будь-яку точку ОАЗи, просто вибравши потрібне мені місце в атласі. Я збільшив Замок Анорака і клікнув на місце поблизу головного входу. За мить мій аватар стояв уже там.

Я мав рацію. Коли я пройшов Треті ворота, вісімнадцять аватарів «шісток», які були все ще всередині замку, просто викинуло з дверей перед ним. Вони всі стояли там, розгублено поглядаючи, коли я з’явився перед ними, сяючи в новому вбрані.

Вони кілька секунд мовчки на мене дивилися, а тоді витягли зброю і мечі, готуючись до нападу. Всі вони виглядали однаково, тому я не міг визначити, яким саме керував Сорренто. Але на той момент мені було байдуже.

За допомогою нового інтерфейсу суперкористувача я виділив усіх аватарів «шісток» на екрані. Їхні обриси засвітилися червоним. Тоді я натиснув на значок черепа і кісток, що був тепер доступний на панелі інструментів мого аватара. Усі вісімнадцять аватарів «шісток» миттєво впали замертво. Їхні тіла повільно розчинилися в повітрі, залишивши після себе крихітні купки зброї і речей.

— Нічого собі! — сказав Шото по комлінку. — Як ти це зробив?

— Ти чув Галлідея, — відповів Ейч. — Його аватар безсмертний і всемогутній.

— Так, — сказав я. — І він не жартував.

— Галлідей також сказав, що ти можеш забажати що завгодно, — сказав Ейч. — Яким буде твоє перше бажання?

Я подумав, а тоді натиснув на новий значок «Команда», що тепер з’явився у кутику мого дисплея і сказав:

— Я бажаю, щоб Ейч, Арт3міда і Шото воскресли.

З’явилося діалогове вікно для підтвердження написання кожного з імен. Після цього система запитала, чи на додаток до воскресіння їхніх аватарів я хотів відновити всі їхні втрачені предмети. Я натиснув кнопку «Так». В центрі дисплея з’явилося повідомлення: «Воскресіння завершено. Аватари відновлено».

— Люди? — сказав я. — Спробуйде знову увійти в свої акаунти.

— Вже в процесі, — закричав Ейч.

Через кілька секунд Шото авторизувався і його аватар матеріалізувався на невеликій відстані попереду мене, на тому самому місці, де його вбили кількома годинами раніше. Він підбіг до мене, посміхаючись від вуха до вуха.

— Аріґато, Парзіваль-сан, — сказав він, низько вклоняючись.

Я відповів на уклін, а потім обняв його.

— Ласкаво прошу назад, — сказав я.

Через мить із входу в замок вибіг Ейч і приєднався до нас.

— Як новий, — сказав він, посміхаючись своєму відновленому аватарові. — Дякую, Зі.

— De nada, — я озирнувся на вхід до замку. А де Артеміда? Вона повинна була з’явитися прямо біля тебе…

— Вона не заходила в ОАЗу, — сказав Ейч. — Вона сказала, що хоче вийти на вулицю і подихати свіжим повітрям.

— Ви її бачили? Що..? — я шукав правильні слова. — Як вона виглядає?

Вони просто посміхнулися мені; потім Ейч поклав руку мені на плече.

— Вона сказала, що чекатиме тебе ззовні. Коли ти будеш готовий зустрітися з нею.

Я кивнув. Я вже збирався натиснути на значок «Вихід», коли Ейч підняла… підняв руку.

— Секундочку! Перед тим, як вийти, ти повинен дещо побачити, — сказав він, відкриваючи переді мною вікно. — Це зараз транслюється у всіх новинах. Федерали щойно відвезли Сорренто на допит. Вони увірвалися в штаб-квартиру «ІОІ» і вирвали його прямо з тактильного стільця!

Почався відеокліп. Зйомка з ручної камери показувала команду федеральних агентів, які вели Сорренто через фойє корпоративної штаб-кваритри «ІОІ». Він все ще був одягнений у тактильний костюм. За ним по п’ятах ішов сивий чоловік у костюмі, який, як я припустив, був його адвокатом. Сорренто взагалі не виглядав роздратованим, наче це було всього лиш непорозуміння. Напис у нижній частині вікна повідомляв: «Топ-менеджер «ІОІ» звинувачений у вбивстві.»

— Канали новин весь день транслюють відео з вашої з Сорренто чат-сесії, — сказав Ейч, призупинивши відео. — Особливо ту частину, де він погрожує вбити тебе, а потім підриває трейлер твоєї тітки.

Ейч натис «Грати» і ролик продовжився. Федеральні агенти продовжували вести Сорренто через вестибюль, який був заповнений репортерами, які штовхались один поперед одного і викрикували питання. Репортер, який знімав те відео, рвонув уперед і навів камеру в обличчя Сорренто.

1 ... 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)