Джеррі-Островик
- Автор: Лондон Джек
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Національний книжковий проект
- ISBN: 978–617–592–086–2
- Переводчик: Юрій Лісняк
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Джеррі-Островик». Краткое содержание книги:
Все дальше сподіялося за кілька секунд. Підбігла Сара: тягнучи за собою ланцюжок, зелена мавпочка, хвостата істерична самичка, що знала любов, далека родичка наших жінок, кинулась до клітки й пропхалася між гратами всередину. А клубок на підлозі раптом крутонувся, і Майкл, відкинутий з такою силою, що аж ударився об грати, впав додолу. Він спробував схопитись, але впав знову. Зі страшної рани на його правому плечі цебеніла кров. Сара стрибнула до нього, обхопила за шию і по-материнському пригорнула до своїх пласких волохатих грудей. Вона то вискала турботливо, то сварила Майкла сердито и ласкаво, коли він намагався звестись на скалічену передню лапу, і міцно держала рученятами, не пускаючи його до бою. А то розлючено поглядала на Альфонсо й пронизливим голосом лаяла його.
Лом, упертий леопардові в бік, відвернув його увагу. Він ударив по залізяці лапою, та вона знов уперлась у нього, і він уже вхопив голе залізо зубами. А тоді плигнув на грати, махнув лапою й розпоров руку чоловікові з ломом. Той відскочив, упустивши зброю. Альфонсо зразу стрибнув назад до Джека — вже подоланого ворога, що лише тіпався в калюжі власної крові.
Майкл таки зіп'явся на три лапи і рвався вперед, хоч Сара й держала його. Оскаженілий леопард трохи не кинувся на них, та його увагу знову відвернули залізним прутом. Цього разу він плигнув просто на людину і з такою силою вдарився об грати, що аж уся споруда задвигтіла.
До клітки встромилося ще кілька ломів, та притиснути Альфонсо ніяк не щастило. Сара вгледіла, що він насувається, і заверещала на нього люто й пронизливо. Колінз вихопив у одного із своїх помічників револьвера.
— Не вбивайте його! — закричав Каслемон, ухопивши хазяїна школи за руку.
Приборкувач леопардів сам був у прикрому стані. Одна рука в нього безвладно повисла, а очі йому заливала кров з подряпини на голові, і він мусив витерти їх об Колінзове плече, бо нічого не бачив.
— Це ж мій леопард, — запротестував він, — Вартий сотні таких напівдохлих мавп і норовливих тер'єрів. Та ми й їх зараз визволимо. Поможіть тільки. Витріть мені хто-небудь очі. Я нічого не бачу. Є в кого сліпі набої? Я свої всі вистріляв.
Сара то рвалася вперед, затуляючи собою Майкла від леопарда, якого ще стримувало залізне пруття, то верещала на величезного іклатого котяру, ніби сподіваючись залякати й відігнати його тим лютим вереском.
Наїжачений Майкл загарчав і пошкутильгав уперед, тягнучи її за собою, та за кілька кроків уразив знівечене плече й упав. І тоді Сара вчинила великий подвиг. Востаннє нестямно вереснувши, вона стрибнула просто на голову страховинному котові, зубами вчепилась у куце вухо й стала дряпати йому морду всіма пазурами. Сторопілий леопард зіп'явся на задні лапи, передніми намагаючись вдерти з голови це мале чортеня, що ніяк не пускалося.
Смертельний бій зеленої мавпочки тривав не довше десяти секунд. Але Колінзові вистачило того часу, щоб розчинити дверцята, вхопити Майкла за задню лапу й витягти з клітки.
РОЗДІЛ XXX
На щастя, в Сідервайлді не визнавали дель Марової рішучої й брутальної хірургії, а то б Майкл не вижив. Справжній хірург, умілий і сміливий, ретельно полагодив йому скалічене плече, хоча й трохи по-вівісекторському, роблячи те, до чого б ніколи не зважився вдатись в операції на людині; однак Майклові воно пішло на користь.
— Кульгатиме довіку, — сказав хірург, витираючи руки й дивлячись на Майкла, що лежав нерухомо, майже весь закутий у гіпсові кайдани. — Гоїтиметься довго, та й то як усе піде добре. А як почнеться гарячка, доведеться добити сердегу. Скільки він коштує?
— Він нічого не вміє, — відповів Колінз, — Доларів з п'ятдесят, а тепер і того не вартий. Кульгавих собак нема рації навчати.
Та обидва вони помилялися. Майкл не зостався кульгавим довіку, хоч плече його згодом було завжди вразливе і в вологу погоду він часом справді трохи накульгував. Та й ціна його незабаром підскочила дуже високо, бо він таки став зіркою арени, як передрікав Гаррі дель Мар.
А поки що він багато днів пронудився, лежачи в гіпсі; однак гарячки в нього так і не було. Доглядали його чудово. Звісно, не з любові, не з приязні: просто це належало до сідервайлдської системи, що так уславила заклад. Коли гіпс із Майкла зняли, він однаково не зазнав тієї інстинктивної насолоди, що з нею всі тварини зализують свої рани, бо його ретельно забинтували. А як зняли й пов'язки, рани вже зовсім загоїлись, тільки глибоко в плечі лишився тупий біль, що згас лише за багато місяців.