Вовк-тотем

Побачивши, що Улзій мовчить, Бао продовжив:

— Я також перевірив воду — із нею там дуже зручно: якщо прорити маленькі рівчаки, можна підвести для зрошення річкову воду. У нас на підприємстві достатньо коров'ячого й овечого гною — він вважається першосортним добривом. Я переконаний, що якщо там посіяти пшеницю, то вже в перший рік продуктивність цих полів буде вищою, ніж на Хуанхе, і за декілька років на нашому підприємстві сільське господарство також налагодиться, а згодом, хто знає, може, ще й перевершить за продуктивністю скотарське господарство. Тоді не тільки люди й худоба всього підприємства зможуть забезпечити себе зерном і фуражем, ще й зможуть допомогти державі. Нині в державі так не вистачає зерна, у місцях, де я народився, кожна родина недоїдає, щонайменше три місяці на рік їм бракує зерна. Коли я прибув сюди і побачив, що такий гарний чорнозем пустирює, а трава використовується лише один місяць на рік на їжу коровам і вівцям, у мене аж серце заболіло. Я планую зробити там декілька ділянок експериментальними, а коли все буде успішно, тоді повністю задіємо його. Я чув, що на півдні в кількох колгоспах пасовищ було недостатньо, тож вони покинули займатися скотарством і вирішили розмежувати плідні землі та зайнятися землеробством. Я думаю, що це і є єдиний шлях для монгольського степу.

Обличчя в Улзія раптом змінилося, і він, зробивши довгий видих, сказав:

— Я давно знав, що колись настане такий день. Люди в твоїх краях від початку не думали про перевантаженість степу, а думали тільки про те, щоб збільшити поголів'я худоби і ще про те, щоб докорінно винищити вовків, а коли худоба вигризла всю траву в степу, тоді вони почали піднімати цілину й займатися землеробством. Я знаю, що там, звідки ти родом, декілька десятків років тому були скотарські райони, а землеробськими вони є тільки трохи більше десяти років, але зерна там родинам не вистачає. Проте тут уже кордон, тож куди ти підеш далі піднімати цілину, коли й це гарне пасовище заореш, як у себе вдома? Пустеля в Сіньцзяні більша за площею, ніж будь-яка провінція у внутрішніх районах, а скрізь, де є Гобі, не видно диму людських осель. Це, по твоєму, не марнотратство?

— Про це не турбуйся, — сказав Бао Шуньґуй, — я запам’ятаю урок хазяйнування в наших краях. Я ретельно розмежую землі, які можна орати і які не можна. Якщо не виходить займатися тільки скотарством, то й тільки обробляти землі не вийде. Найкраще — половину земель відвести під пасовища, половину — під оранку. Я робитиму, що зможу, щоб уберегти степ і розвивати тут скотарство, адже якщо не буде худоби — не буде й добрива для полів, а кожний колосок у збіжжі потребує гною, щоб вирости й заколоситися. Якщо не буде гною, звідки ж візьметься зерно?

— Ось почекай, — сердито сказав Улзій, — коли сюди прийдуть селяни й побачать землю — їх уже ніхто не зупинить. Навіть якщо твоє покоління ще зможе якось керувати процесом, то як ти стримаєш наступне?

— Кожен повинен перейматися справами свого покоління, — сказав Бао Шуньґуй, — я не можу втручатися в справи майбутніх поколінь.