Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
5. У ч. 4 ст. 124 ЦК стосовно учасників повних товариств формулюється загальне правило про те, що учасник, який сплатив борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині (пропорційно до часток у складеному капіталі) до інших учасників. Зазначається, що учасник одержує таке право за умови «повної» сплати боргів товариства. Це правило не можна тлумачити так, що за умови неповної сплати боргів товариства учасник не вправі пред'явити регресну вимогу до решти учасників. Як правило, за умов, зазначених у гіпотезі правової норми, диспозиція цієї ж норми визначає права та обов'язки, які при цьому виникають, а за межами умов, визначених гіпотезою, ці права та обов'язки не виникають. Але правове поле, на яке поширюються ці гіпотеза та диспозиція, може лише конкретизувати більш загальну норму (гіпотезу і диспозицію). Тоді за межами гіпотези та диспозиції конкретизуючої норми діє гіпотеза і диспозиція загальної норми. Такою є ст. 544 ЦК, яка передбачає, що солідарний обов'язок завжди розподіляється порівну, крім випадків, коли встановлено інше. Стосовно ч. 4 ст. 124 ЦК це означає, що право на регресну вимогу учасник повного товариства має не тільки тоді, коли він повністю сплатив борг товариства, а і в тих випадках, коли він сплатив його частково, але при цьому було порушене правило про розподіл солідарної відповідальності між учасниками пропорційно часткам у складеному капіталі товариства. Ця ж пропорційність повинна додержуватись у випадках сплати боргів товариства двома або декількома учасниками повного товариства.
Стаття 125. Зміни у складі учасників повного товариства
1. Зміни у складі учасників повного товариства можуть бути у зв'язку з:
1) виходом учасника повного товариства з його складу з власної ініціативи;
2) виключенням із складу учасників;
3) вибуттям із складу учасників з причин, що не залежать від учасника.
2. Порядок і особливості виходу, виключення та вибуття учасників зі складу повного товариства визначаються цим Кодексом, іншим законом та засновницьким договором.
1. Стаття 125 ЦК дає перелік підстав зміни у складі учасників повного товариства. Вона також встановлює правові джерела, що можуть встановлювати порядок та особливості виходу, виключення та вибуття повних учасників зі складу товариства. Такими джерелами є Цивільний кодекс, закони та засновницький договір.
2. Оскільки засновницький договір є різновидом цивільно-правового договору, відповідно до ст. 6 ЦК в ньому можуть встановлюватись відступлення від положень Цивільного кодексу та законів щодо порядку та особливостей виходу, виключення та вибуття повних учасників із товариства.
Стаття 126. Вихід з повного товариства
1. Учасник повного товариства, яке було створене на невизначений строк, може у будь-який момент вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу із товариства.
Достроковий вихід учасника з повного товариства, що засноване на певний строк, допускається лише з поважних причин.
2. Відмова від права вийти з повного товариства є нікчемною.
1. Якщо повне товариство створене на певний строк, то, незалежно від тривалості цього строку, учасник може вийти із повного товариства лише за наявності поважних причин. Фактичне припинення ним підприємницької діяльності від імені товариства не тягне «автоматичного» припинення ним участі в повному товаристві. Якщо повне товариство створене на невизначений строк, учасник вправі в будь-який момент вийти із товариства. Вихід здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину — подання заяви про вихід. У заяві визначається термін виходу, але він не може бути більш раннім, ніж через три місяці після подання такої заяви. Цей строк засновницьким договором може бути встановлений більш коротким або більш тривалим. Вимоги до форми заяви учасника про вихід із повного товариства (вона повинна бути письмовою і засвідчується нотаріально) непрямо випливають із ч. 3 ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] та виявляються при тлумаченні висновком від наступного до попереднього правового явища.