Пастка-22

— Полковник Карґіл каже, що ви доручили мені працювати під його керівництвом над проектом ОДО, — поскаржився полковник Шайскопф.

— Нічого такого я йому не казав, — відповів генерал Пекем. — По секрету, Шайскопфе, мене не дуже влаштовує полковник Карґіл. Він пихатий і тупий. Придивіться до того, що він робить, і подумайте, чи не могли б ви спонукати його до трохи активнішої праці.

— Він постійно втручається, — пожалівся полковник Карґіл. — Не дає мені працювати.

— Є щось дуже дивне в цьому Шайскопфі, — задумливо погодився генерал Пекем. — Придивіться до нього і спробуйте вияснити, що він затіває.

— Тепер він втручається в мої справи! — вигукнув полковник Шайскопф.

— Нехай це вас не турбує, Шайскопфе, — сказав генерал Пекем, подумки вітаючи себе з тим, як майстерно включив полковника Шайскопфа у свою звичну систему управління людьми. Обидва його полковники вже майже не розмовляли один з одним. — Полковник Карґіл заздрить вам, бо ви так блискуче проводите марш-паради. Він боїться, що я призначу вас відповідальним за візерунок бомбометання.

Полковник Шайскопф відразу нашорошив вуха.

— А що таке візерунок бомбометання?

— Візерунок бомбометання? — повторив генерал Пекем, променіючи самовдоволеною добродушністю. — Візерунок бомбометання — це термін, вигаданий мною лише кілька тижнів тому. Він нічого не означає, та ви не повірите, як швидко його підхопили. Бачте, мені вдалось переконати багатьох різних людей, що найважливіше — це скидати бомби одну попри одну, бо їхні вибухи дадуть акуратні аерофотознімки. На Піанозі є один полковник, який вже не переймається, попадають його бомби в ціль чи ні. А чому б нам сьогодні не злітати до нього і не розважитись? Полковник Карґіл буде казитися від заздрощів, а ще я дізнався від Вінтерґріна сьогодні вранці, що генерал Дрідл відлетить на Сардинію. Генерал Дрідл зійде з розуму, як дізнається, що я інспектував одну з його баз, коли сам він полетів інспектувати іншу. Ми навіть можемо встигнути туди на інструктаж. Вони збираються розбомбити маленьке, незахищене село, перетворивши його на руїну. Я довідався від Вінтерґріна — до речі, нині Вінтерґрін уже колишній сержант, — що завдання це абсолютно нікому не потрібне. Єдина його мета — затримати підхід німецьких підкріплень у той час, як ми навіть не плануємо жодного наступу. Ось таке діється, коли підвищуєте посередностей до керівних посад. — Він млявим жестом показав на велетенську карту