Дотик

— Зрозуміло, — мовила Елізабет, і до горла у неї підкотився клубок. — Ви хочете мені сказати, що тепер, коли її спокусник поїхав, Анна знову шукатиме задоволення?

— Якщо чесно, то я не знаю, леді Кінрос. Шкода, але не знаю.

— А як нам бути з переймами, коли вони почнуться?

— Гадаю, на той час мені треба бути тут. На щастя, мій батько і досі при доброму здоров’ї і здатен практикувати, тож я гадаю, що ніхто з моїх пацієнтів не заперечуватиме, якщо замість мене до них навідається він.

— А як стосовно дитини? Вона буде такою ж, як і Анна?

— Може, й ні, — відповів Симон Вайлер з виглядом людини, яка вже ретельно обдумала це питання. — Якщо Анна народить легко, дитя має бути нормальним. На цій стадії вагітності поки що все гаразд. Якби я робив ставки, то поставив би на здорову дитину з неушкодженим мозком.

Елізабет налила лікарю іще чаю і мало не силоміць змусила з’їсти петифур.

— Якщо Анна через деякий час знову почне шукати задоволення, то чи є якийсь спосіб запобігти її новій вагітності?

— Це ви про стерилізацію?

— Що? Цього слова я навіть не чула.

— Для того щоб стерилізувати Анну, леді Кінрос, мені доведеться виконати вкрай складну хірургічну операцію — розрізати її черевну порожнину і видалити яєчники. Ризик дуже високий. У наш час — за відсутності альтернативи — здійснюють кесарів розтин, і десь половина жінок залишаються жити. Стерилізацію роблять через тривалий час після дітонародження, але це зовсім не так легко, як вилучити дитину з черева. Яєчники містяться глибоко. Анна молода й сильна, але я б не радив стерилізувати її, пані.

— Але альтернатива цьому — щось на кшталт ув’язнення.

— Так, я знаю. Вам треба буде зробити так, щоб Анну завжди супроводжували під час усіх її екскурсій. На мою думку, пильність буде так само ефективною, як і стерилізація.

І Елізабет довелося з цим погодитися. Доктор Вайлер мав рацію — Анну не можна було піддавати ризику хірургічного втручання, не можна також було ховати її фактично за ґрати. «Ми мусимо бути пильними, завжди напоготові, і я найму на роботу Бабку знову, що б там не казав мені Александр про необхідність економити кошти. О Александре! Приїжджай додому! Як же мені все це пояснити в шифрованій телеграмі по одному шилінгу за слово?»

Рубі привітала її зі швидкою відповіддю Александра, щойно Елізабет прийшла до готелю.

— Він каже, щоб ми самі розбиралися. Він не може залишити зараз свої справи. Довбаний виродок!

— Ти не зашифруєш оце? — спитала Елізабет, подаючи Рубі дві сторінки, списані її убористим почерком. — Знаю, тут багато тексту, але мені потрібна порада Александра стосовно того, що сказав доктор Вайлер. Якщо я вирішу діяти сама, попередньо з ним не порадившись, він сказиться від люті.

— Ти ж знаєш, Елізабет, я для тебе хоч Біблію зашифрую. — Рубі взяла аркуші і швидко пробігла їх очима. — Господи, це просто так не скінчилося. Виходить, їй сподобалося цим займатися. Бідна дитина!