Остання любов президента

Запитала підозрілим голосом та поглянула таким самим поглядом. Я навіть не знаю, про що вона подумала. Але саме тут пролунало її друге запитання:

— Ти що, йдеш кудись сьогодні увечері?

— Ні, — відповів я. — А чому ти запитуєш?

— Та ні, так собі, гадала, що ти щось смакуєш наперед...

Ну от, виявляється, що мій синдром можна прочитати і за виразом мого обличчя. «Смакую, смакую», — міркував я, скидаючи довжелезне пальто, роззуваючись та косячи поглядом на все ще збентежену Світлану, яка завмерла тут, у передпокої. Вона, напевно, йшла на кухню і зупинилася, почувши клацання замка. На ній був тигровий мохнатий халат та пухнасті капці.

— А ти сьогодні на когось чекаєш? — поцікавився я, натякаючи на Жанну.

Більше до нас, вірніше, до неї, ніхто не приходив. А заради Жанни можна було б не турбуватися про свій зовнішній вигляд. Я вже звик до того, що не є приводом, чи, точніше, стимулом для відвідин перукарні та косметичного салону.

Втім, єхидність моїх роздумів затихла, коли я згадав, заради чого «лікуюся».

Я підійшов до Світлани, обійняв її. Вона притулилася до мене, схилила голову на плече. От-от заплаче.

— Незабаром Новий рік, — прошепотів я.

Вона наче кивнула, натиснувши двічі своїм лобом на моє плече. Потім підвела обличчя, долонею забрала пасмо кіс, що впало на лоб.

— Я не хочу святкувати, — прошепотіла вона.

— Не хочеш — не будемо, — погодився я.

Цього вечора вона рано лягла спати. А я сидів на кухні. Пив чай та згадував розмову з молодим фахівцем з лікарні мікроочищення крові. Він довго вивчав мої аналізи, перед тим як почати розмову. Але коли він заговорив, то слухати його було набагато цікавіше, на відміну від старого пишномовного професора.

— Це справді дуже рідкісна генетична патологія, — говорив він. — Частіше вона виявляється через психіку, але іноді, як у вашому випадку, через сперму.

Після сказаного я відразу згадав братана Дмитра та його здорову дівчинку. Точно! Повністю здорова сперма та хвора голова. Усе те, про що розповів мені лікар, викликало в мене величезну довіру.

— Сам процес мікроочищення дуже дорогий, — відразу попередив він мене. — Відсоток успіху величезний, близько дев’яноста відсотків. У мене ще не було подібного випадку, але я вже відділяв здорові сперматозоїди від хворих для подальшого штучного запліднення. Від вас для гарантії успіху будуть потрібні три окремі еякуляції.

— Чого? — не зрозумів я.

— Тричі кінчити в різний посуд або у три різні презервативи і покласти сперму в холодильник. Але вона має бути тут не пізніш як за добу. Далі — вже мій клопіт.

— Але скільки це буде коштувати?

— Близько дванадцяти тисяч доларів.

Сума не викликала у мене жодних заперечень. І я, отримавши на прощання від спеціаліста запевнюючий погляд, пішов.

І приїхав додому в чудовому настрої. Я їхав і радів, що не показав Світлані лист із швейцарської лікарні. Тепер було очевидно, що винна у всьому була моя рідкісна патологія, але ж не розповідати їй про це зараз. Я виправлюся! Я підготую свої найкращі, стерильні сили для нової спроби, яка повинна закінчитися веселими дитячими криками у нашій квартирі. Такий от вийшов вечір. А Новий рік можна і не святкувати. Можна лише дочекатися, коли він прийде, і відразу ж почати готуватися до нового життя.