Ті, що співають у терні [The Thorn Birds - uk]

Обернувшись, єпископ Ральф попрямував назад: спустився до Акрополя і пішов жвавими вулицями Афін. На ринках під відкритим небом довкола вулиці Еврипіда священик трохи затримався, з цікавістю розглядаючи людей, величезні кошики з кальмарами та рибою, що вже трохи засмерділися на сонці, овочі та розцяцьковані капці, викладені поруч; його звеселили жінки, які відверто й безсоромно воркували та охали, забачивши його, — виховання та культура тут дуже відрізнялися від його власної, пуританської. Якби їхній неприхований захват був хтивий (інше слово не спало йому на думку), то він страшенно б знітився, але він сприймав його в тому дусі, в якому його висловлювали — як визнання його непересічної фізичної привабливості.

Готель — дуже дорогий та розкішний — розташовувався на площі Омонія. Архієпископ ді Контіні-Верчезе сидів у кріслі біля балкону мовчки і про щось роздумував; коли до номера увійшов єпископ Ральф, він повернув голову і всміхнувся.

— Саме вчасно, Ральфе. Я хотів би помолитися.

— А я гадав, що все владналося. Виникли якісь ускладнення, ваша милість?

— Не те, про що ви подумали. Сьогодні я отримав листа від кардинала Монтеверді, в якому він виклав побажання Його Святості.

Єпископ Ральф відчув, як напружилися і заціпеніли його плечі, як химерно закололо у нього попід вухами.

— Розкажіть мені.

— Як тільки ці перемовини скінчаться — а вони, фактично, вже скінчилися — я маю вирушити до Рима. Там мене мають благословити скуфією кардинала, і я продовжу працювати у Римі під прямим керівництвом Його Святості.

— В той час, як я…

— В той час, як ви станете архієпископом де Брикасаром і повернетеся до Австралії, щоб замістити мене на посаді папського посланця.

Поколювання шкіри навколо вух змінилося раптово спалахнулим темно-червоним рум’янцем; голова гойднулася і пішла обертом. Він, не італієць, матиме честь набути статусу папського посланця! Це нечувано! Може, йому й справді судилося стати кардиналом де Брикасаром!

— Звісно, спочатку ви пройдете курс навчання та інструктаж у Римі. На це піде приблизно півроку, і впродовж цього часу я буду поруч із вами, поступово знайомлячи вас із тими, кого я вважаю своїми друзями. Я хочу, щоб вони краще узнали вас, бо прийде час, Ральфе, коли я пошлю за вами, щоб ви стали моїм помічником у Ватикані.

— Навіть не знаю, як вам віддячити, ваша милість! Ця велика можливість випала мені завдяки вам.