Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга
- Автор: Белинский Владимир Брониславович
- Серия: Україна–Русь #3
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Навчальна книга — Богдан»
- ISBN: 978-966-10-4534-6
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Україна-Русь. Книга третя. Українська звитяга». Краткое содержание книги:
Дослідження буде корисне для тих, хто цікавиться правдивим, несфальшованим описом подій минувшини.
Я також не історик, починав трудове життя на шахтах Донбасу у 15 років, перший диплом — «Підземна розробка вугільних родовищ». Потім було багато різного, другий диплом — «Економіка промислових підприємств», далі — більше, але од 1994 року працюю журналістом («Вечірній Київ», «Слово Просвіти», «Свобода» тощо). Видав 23 моїх книжки (шість з них переклав з польської).
Польська тема — це один з чотирьох головних напрямків моєї діяльності. Вів авторську програму «По-сусідськи. Польський вектор» на Українському радіо «Культура». Таку саму назву — «По-сусідськи. Польський вектор» має одна з моїх книжок.
Кілька книжок написав і видав польською, зокрема про життя поляків у сучасній Україні, маю збірки моїх польськомовних віршів. Викладав і викладаю польську мову (нині — в Київському університеті Третього Віку). Одна з моїх українськомовних книжок перекладена і вже вийшла другим виданням у Польщі. Дещо роблю як кореспондент газети «Dziennik Kijowski», продовжуючи співпрацю зі «Словом Просвіти».
Написав і видав Конституцію Громадянського Суспільства (2014 р.)
Проте моєю найголовнішою спеціалізацією вважаю впровадження в Україні (СЩС) Системи Щоденного Самооздоровлення і (СТМ) Системи Технологічного Мислення.
СЩС (у Польщі — SCS) впроваджується більш-менш. На жаль, справа СТМ переважно тупцює на місці. Важко пробитись через ешелоновану оборону «остєпєньонних» невігласів, які знають, як має бути — тобто або так, як вчора, або так, як на Заході, про який вони також знають дуже поверхово.
У кожному разі, вони не уявляють, що можна навчити молодь мислити системно і технологічно, а тим паче на базі вітчизняного методичного інструментарію.
Повертаючись до польської теми, при всій повазі до Вашого творчого доробку (і, без перебільшення, великої місії, яку Ви із гідністю виконуєте), аналізуючи Ваші аргументовані патріотичні тексти, не можу утриматись від запитання, яке давно напрошується:
Чи не передаєте Ви куті меду, дуже часто (мало не постійно) акцентуючи увагу читачів-слухачів на ворожнечі між Поляками і Українцями, та ще й надаючи цій ворожнечі історичний вимір, мало не фатум?
Адже маємо підстави вважати нормою (а не аномалією) позитивний розвиток українсько-польських стосунків у XV — поч. XVI ст. Тут досі маємо інерцію утримання облудної версії промосковської історіографії.
Цікаво, чи підняв би Б. Хмельницький Січ проти Речи Посполитої, якби не був смертельно ображений на Д. Чаплінського, котрий напав на Суботів, скатував його сина і забрав собі кохану Б. Хмельницького?»