Зарубіжний детектив

— Так ось у чім річ! Не там шукаєте. До крадіжки грошей я не маю ніякого відношення.

— Я й не стверджую, що ви особисто викрадали автомашину з грішми. Ви всього лише переробили електропроводку в машині. Хто ваші спільники і де сховані гроші?

— Та немає у мене ніяких спільників. І я ніколи в житті не крав.

— Послухайте, Целька, — намагався переконати його майор. — Необхідно змиритись з поразкою. Хоча й непогано було придумано, але ви попалися. За такий злочин — тюрма до двадцяти п’яти років. Отак-то… Зараз вам тридцять дев’ять, а коли вийдете на волю, буде шістдесят чотири. Тюрма не молодить. Чи не краще в усьому щиросердно признатися? Я засвідчу на суді, що ви за власним переконанням признались у скоєному. Тоді строк покарання може бути значно скорочений. І не покривайте і не шкодуйте тих двох. Все одно ми їх знайдемо, рано чи пізно.

— Я невинний, — вперто твердив Маріан Целька.

— Гаразд. Завтра ми з вами ще поговоримо. У вас є час. Подумайте гарненько. У ваших же інтересах у всьому признатися.

— Я невинний, — повторив Маріан Целька.

Те ж саме він твердив і наступного дня. Ні до чого не привели найхитріші пастки, розставлені під час допиту офіцерами міліції, які змінювали один одного (майор сподівався, що, можливо, кому-небудь удасться зламати упертість цього чоловіка).

Полковник Немирох вислухав рапорт своїх підлеглих і розпорядився негайно звільнити арештованого. Він навіть наказав відвезти його додому на службовій машині.

— Цей чоловік винний, — наполягав на своєму майор.

— Може, винний, а може бути, що ні, — заперечував полковник. — Його вину треба ще довести, а до тих пір, поки ми цього не зробимо, необхідно вважати його невинним. Тому звільнити його І вибачитися перед ним ми зобов'язані. Ти можеш продовжити розшуки в цьому напрямку. Якщо збереш проти нього докази — ми з ним поговоримо ще раз.

Довелось Качановському виконувати наказ начальства.