Безсоння
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-4457-0
- Переводчик: К. Г. Борисенко
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Безсоння». Краткое содержание книги:
Популярні твори Стівена Кінга видають багатьма мовами — і перед вами український переклад роману «Безсоння».
Коли раптом приходить безсоння, здається, це скоро минеться. Та воно триває й триває, змушує страждати, розпалює лють і огортає туманом думки. Безсонні ночі сповнені кривавими видіннями, що дуже нагадують реальність. Для Ральфа Робертса це стало справжнім кошмаром, і він впевнений: ще трохи, і розум покине його…
Лійка дісталася до нижньої сходинки, покружляла в центрі вестибюлю блискучою вісімкою, а потім розтанула, залишивши по собі легку рожевувату хмарку, та й та незабаром розчинилася.
Луїза штовхнула Ральфа ліктем у бік, хотіла було вказати на кабіни довідкового бюро, але згадала, що навколо люди, і обмежилася легким рухом підборіддя. Раніше Ральф бачив у небі якусь субстанцію, за формою схожу на доісторичного птаха. Тепер же перед його зором постала довга світна змія. Вона прокладала собі шлях по стелі, минаючи оголошення: «ТУТ БЕРУТЬ КРОВ НА АНАЛІЗ. ПРОСИМО ПОЧЕКАТИ».
— Вона жива? — стривожено прошепотіла Луїза.
Ральф придивився уважніше й побачив, що в створіння немає голови… Як і видимого хвоста, Воно складалося із самого лише тулуба. Ральф припускав, що створіння живе, — він уважав, що до певної міри всі аури живі, — але навряд чи це була справжня змія й навряд чи вона чимось загрожувала, принаймні їм.
— Не варто хвилюватися через дрібниці, люба, — прошепотів Ральф у відповідь, коли вони прилаштувалися наприкінці невеликої черги до довідкового віконця; і коли він вимовив цю фразу, змія, здавалося, усмокталася в стелю й розтанула.
Ральф не знав, яке місце займали такі речі, як птах і лійка в потаємному світі, але був упевнений, що головні ролі відводилися саме людям. Вестибюль міської лікарні Деррі був подібний до феєрверка в День Незалежності або до вистави, у якій ролі римських свіч і китайських фонтанів виконували людські істоти.
Луїза посмикала Ральфа за комірець сорочки, щоб той нахилився до неї.
— Тільки говорити будеш ти, Ральфе, — здивованим, знесиленим голосом попросила вона. — Я й так тримаюся з останніх сил.
Чоловік, що стояв перед ними, відійшов убік, і Ральф наблизився до віконця. І тут на нього нахлинув неймовірно виразний, просякнутий щемливим смутком спогад, пов’язаний із Джиммі Вандермеєром. Вони їхали по Род-Айленду і, побачивши недалеко від дороги намет шапіто, вирішили не пропустити вистави. Звичайно, п’яні вони були добряче. Двійко перевдягнених дівчаток, стоячи перед відкинутим пологом шапіто, пропонували програмки, і коли вони із Джиммі наблизилися до юних спокусниць, то почали пошепки застерігати один одного, щоби поводитися як тверезі. Чи потрапили вони туди в той день? Чи…
— Чим можу допомогти? — поцікавилася співробітниця за віконцем довідкової; судячи з тону, вона робила Ральфу величезну послугу, розмовляючи з ним. Ральф побачив істоту жіночої статі, поховану всередині тривожно-жовтогарячої аури, схожої на палаючий ожиновий кущ. «Ось особа, яка читає тільки класичну літературу й вимагає вкрай церемонного поводження з собою», — подумав Ральф і одразу згадав, як дівчата, що стояли при вході в шапіто, кинули на них із Джиммі оцінюючий погляд і чемно, але рішуче завернули приятелів назад. Той вечір вони із Джиммі закінчили в дешевому ресторанчику, задоволені, що їх бодай звідтіля не викинули.
— Сер? — нетерпляче мовила жінка в скляній кабіні. — Чим можу допомогти?
Ральф майже відчутно повернувся до реальності.
— Мем, ми з дружиною хотіли б відвідати Джиммі Вандермеєра, він лежить у палаті на третьому поверсі, якщо…
— Це реанімаційне відділення! — відрізала дама. — Вхід тільки за спеціальними перепустками! — Жовтогарячі гачки почали пробиватися крізь сяйво, що оточувало її голову, а сама аура перетворилася на палаючий ожиновий кущ, геть обшмульганий.
— Я знаю, — чемно мовив Ральф, — але мій друг Лафайєт Чепін сказав…
— Господи! — вибухнула жінка в будці. — Прекрасно, в усіх є друзі! Просто чудово! — Вона іронічно закотила очі.
— Фей сказав, що до Джиммі пропускають відвідувачів. Бачите, у нього рак, і навряд чи він довго протягне.
— Гаразд, я перевірю списки, — відповіла жінка таким незадоволеним тоном, начебто її змусили виконувати завдання, позбавлене сенсу, — але комп’ютер працює сьогодні дуже повільно, так що доведеться почекати. Повідомте мені свої прізвища, а самі, разом із дружиною, поки що можете присісти, я покличу вас, як тільки…