Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту
- Автор: Библия
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ОО Василіян
- Переводчик: Іван Софронович Хоменко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту». Краткое содержание книги:
4. Кам'яні пам'ятники на спомин переходу 1-10; закінчення переправи 11-19; значення пам'ятника 20-24
1 І коли ввесь народ закінчив переправу через Йордан, сказав Господь Ісусові: 2 “Виберіть собі з народу дванадцять чоловік, по чоловікові з кожного коліна, 3 і повеліть їм: Візьміть собі звідсіль, з-посеред Йордану, з того місця, де стояли ноги священиків, дванадцять каменів, та й понесіть їх із собою й покладіть на тому місці, де заночуєте цієї ночі.” 4 Тоді Ісус покликав дванадцять чоловік, яких призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного коліна, 5 і сказав їм: “Ідіть перед ковчег Господа, Бога вашого, на середину Йордану, та винесіть кожен з вас по каменю на плечах, по числу колін синів Ізраїля, 6 щоб то було між вами знак; як питатимуть вас колись ваші сини: що воно, мовляв, значить, оте каміння? - 7 ви їм відповісте: Бо вода йорданська розділилась перед кивотом завіту; як він переходив через Йордан, вода йорданська розділилась, і це каміння має бути для синів Ізраїля на вічну пам'ять.” 8 І як велів Ісус, так і вчинили сини Ізраїля; взяли дванадцять каменів з-посеред Йордану, як Господь заповів був Ісусові, по числу колін синів Ізраїля, і винесли їх із собою на місце, де заночували, і там їх поскладали. 9 Потім Ісус поставив Дванадцять каменів також серед Йордану, на тому місці, де стояли йоги священиків, що несли кивот завіту; і зостались вони там посьогодні. 10 Священики ж, що несли ковчег, стояли серед Йордану, аж поки не виконано все те, що наказав був Господь Ісусові промовити до людей, і згідно з усім, що Мойсей доручив був Ісусові. А народ переходив, поспішаючи. 11 Після того як увесь народ скінчив переправу, перейшов і кивот Господній, і священики поперед народу. 12 Рувимляни, гадії й півколіна Манассії перейшли збройно на чолі синів Ізраїля, як наказав був їм Мойсей. 13 До сорока тисяч збройного люду двигнулося перед Господом на війну в степи єрихонські. 14 Того дня звеличив Господь Ісуса в очах усього Ізраїля, й вони поважали його так, як поважали Мойсея, поки було віку його. 15 Господь сказав Ісусові: 16 “Вели священикам, що несуть кивот свідоцтва, щоб вийшли з Йордану.” 17 І повелів Ісус священикам: “Вийдіть з Йордану!” 18 І як священики, що несли кивот Господнього завіту, вийшли з-посеред Йордану, і ноги їх торкнулися суші, повернулась йорданська вода до русла свого й розіллялась, як і перше скрізь понад берегами. 19 Народ вийшов з Йордану десятого дня першого місяця й отаборився в Гілгалі, по східнім боці Єрихону. 20 Тих же дванадцять каменів, що взяли були з Йордану, поставив Ісус у Гілгалі, 21 і сказав до синів Ізраїля: “Якщо ваші сини питатимуть колись батьків своїх: Що то за каміння? - 22 то ви поясните синам вашим: Ізраїль перейшов по-сухому Йордан цей. 23 Бо Господь, Бог ваш, висушив йорданську воду перед вами, аж поки ви не перейшли, так само як зробив був Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив був перед нами, аж поки не перейшли ми; 24 щоб усі народи на землі знали руку Господню, що вона могутня, й щоб ви боялись Господа, Бога вашого, завжди.”
5. Переполох серед царів ханааиських 1; обрізання народу в Гілгалі 2-9; Пасха; манна перестає спадати 10-12; Ісусові з'являється янгол 13-15
1 Як же всі царі аморійські, що по тім боці Йордану на заході, і всі царі ханаанські, що над морем, почули, що Господь висушив йорданську воду перед синами Ізраїля, аж поки вони не перейшли, серце їм зомліло і в них дух підупав супроти синів Ізраїля. 2 Того часу повелів Господь Ісусові: “Зроби собі камінні ножі й обріж удруге синів Ізраїля.” 3 І зробив собі Ісус камінні ножі й обрізав синів Ізраїля на Аралот-горбі. 4 А причина, чому Ісус обрізав їх, була ось яка: всі люди, що були вийшли з Єгипту, чоловічої статі, всі здатні до бою, повмирали в дорозі на пустині, по виході з Єгипту. 5 Бо ввесь народ, що був звідти вийшов, був обрізаний, а ввесь народ, що народився в пустині, в дорозі, по виході з Єгипту, не був обрізаний. 6 Сорок бо років сини Ізраїля блукали в пустині, поки не вимер увесь народ, тобто здатні до бою, що вийшли були з Єгипту, а то тому, що вони не послухалися слів Господніх; то Господь поклявсь їм, що не побачать вони землі, яку прирік був їхнім батькам віддати нам, землю, що молоком і медом тече. 7 А замість них воздвигнув їхніх синів. Їх ось і пообрізував Ісус, вони ж були необрізані, в дорозі бо їх не обрізувано. 8 Коли вже ввесь люд до одного пообрізувано, пересиділи вони в таборі, аж поки не повигоювались. 9 І сказав Господь Ісусові: “Сьогодні зняв я з вас єгипетський сором. Тим і названо те місце Гілгал аж по цей день. 10 І отаборилися сини Ізраїля в Гілгалі; на чотирнадцятий день першого місяця ввечорі вони святкували Пасху на степах єрихонських. 11 На другий день Пасхи їли вони з урожаю тієї землі: неквашений хліб та пражене зерно. 12 Того самого дня, як вони стали їсти з урожаю землі, перестала падати манна; не було в синів Ізраїля більш манни, і вони харчувались у цім році з плодів Ханаан-землі. 13 Якже Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: “Чи ти наш, чи з ворогів наших?” 14 А той відказав: “Ні! Я начальник Господнього війська; прийшов я тепер.” І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: “Що велить мій владика слузі своєму?” 15 Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: “Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе.” І Ісус вчинив так.