Сад Ґетсиманський
- Автор: Багряный Иван Павлович
- Язык: украинский
- Жанр: Другая проза
Электронная книга - «Сад Ґетсиманський». Краткое содержание книги:
Іван Багряний (1907 — 1963) зазнав сталінських репресій у 30 – ті роки, пройшов всі кола пекла, як потім і герої його роману. 1945 року змушений був емігрувати з СРСР. У ФРН були написані романи «Сад Гетсиманський», «Огненне коло», «Тигролови», численні поезії, п’єси. «Сад Гетсиманський» — один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну суть сталінщини. Події відбуваються на Україні.
У перевиданні збережено особливості мовно – стилістичної манери автора.
Нарешті Андріїв «телеграф» показав себе, а то вже всі думали, що це блеф, і потихеньку підсміювались над Андрієм. Він кожного дня методично обстукував обидві стіни, але безрезультатно. Аж ось одного дня стіна зліва сама заговорила. По тому, як було вибито призивний сигнал, Андрій угадав вправного телеграфіста й схопився, як опечений, взяв ложку й почав держаком сторч вистукувати. Він вибив знак — «Я вас слухаю» — частий і дрібний стукіт, як з кулемета, а тоді вибив запитання — «Хто?»— п’ять ударів, а тоді один — «X», чотири удари і три — Т», три удари і чотири — «О». Хто?
В стіні застукало методично, але повільно. Андрій, перебив частим стукотом, а тоді вибив:
«Можеш швидше?»
І став схвильовано чекати — зрозумів той чи не зрозумів?
Зрозумів! У стіні затукало жваво сигнал «Увага» і почало бадьоро й шпарко вибивати:
«Ад’ютант командарма Дубового. Хто ви?»
Андрій поставив Давида на варті біля дверей, щоб наглядач не накрив, а тоді так само шпарко вистукав своє ім’я. І почалась гарячкова оригінальна розмова.
«Скільки вас?» — запитала камера зліва.
«Двадцять четверо. А вас?»
«Сімнадцятеро. В якій камері жінки?»
«Не знаю».
«Попробуйте камеру справа».
Андрій попробував камеру справа. Мовчить. Попробував ще — мовчить. Не тямлять, чорти. Вернувся до камери зліва. Постукав.
«Попробуйте камеру справа!» — уперто повторила стіна.
Андрій ще раз попробував камеру справа, але безрезультатно.
«Мовчать, — вистукав Андрій і запитав: — Які маєте новини? Чи у вашій камері вже суджені, чи?..»
Камера зліва перебила нетерпляче:
«Поможіть в розшуках, ви добрий телеграфіст. Тут десь сидить дружина командарма Дубового. Я шукаю дружину командарма. Ви зрозуміли?»
«Так! За що вона сидить?»
«А за що сидять жінки? «По дєлу мужа!»
«Ви певні, що вона в трійниках?»
«Вона в цьому спецкорпусі».
«Цей спецкорпус складається лише з трійників?»
«Ні, друга половина складається з загальних камер. Там сидять по триста чоловік в камері».
Андрій здивувався такій астрономічній цифрі. Не повірив.
«Звідкіля й коли прибули?»
«Вчора. З Раднаркомівської».
«Як думаєте— для чого привезли сюди?»
« Раднаркомівська перевантажена».
Андрій всі запитання й відповіді повторяв тихо вголос, щоб чули всі його товариші, які слухали «телеграфну» розмову з завмиранням. То була хвилююча подія — стіна, мертва, товстелезна стіна заговорила, та як шпарко і як вправно! І як цікаво. «Спитайте те, спитайте оте…» — шепотіли всі до Андрія, намагаючись взнати кожен щось своє, але Андрій мав своїх власних запитань цілу копу,
«Чи не можете ви повторити прізвища всіх, хто з вами?»
«Ні, не можу. Пізніше. Хто ви? Котрий Чумак?»
Андрій захвилювався— там хтось, хто знає його родину!
«Андрій», — вистукав він у відповідь. «Ви знаєте нас?»
Камера мовчала.
«Ви знаєте нас?» — повторив Андрій хвилююче запитання.
«Я шукаю дружину командарма Дубового» — відповіла стіна.
Андрій розсердився. Хтось ухиляється від відповіді. Чи провокує?
«Звідкіля ти мене знаєш?» — вистукував Андрій енергійно й в той же час повільно, підкреслюючи тим категоричність запитання. Павза.
А потім раптом затукало швидко, як з кулемета, й замовкло. То був алярмовий сигнал — «Небезпека!» До суміжної камери загримотіли двері. Андрій з досадою зрозумів, що розмову їхню обірвав наглядач. Тут Давид зашикав і миттю сів на своє місце. Вовчок у дверях відсунувся, і в нього вставилося око, покліпало. Вовчок засунувся. Після того відчинилися двері й на порозі став коридорний. Довго дивився по камері, а тоді спитав:
—Хто тут телеграфіст?
Мовчанка.