"Сатурна" майже не видно

— Спершу він зник, а потім ми дізналися, що його ліквідували комуністи.

Канаріс різко одвернувся од вікна і швидко, стривожено спитав:

— Коли це сталося?

— Тоді ж, коли загинув ад'ютант Мюллера.

— Його труп знайдено?

— Так. Але спотворений до невпізнання.

— І це трапилось буквально в один день з загибеллю Ноеля?

— Дещо пізніше, я гадаю.

— Що означає «дещо», що означає «я гадаю»? А точно?

— Схопили його точно того ж дня. А коли стратили, невідомо. Труп знайдено через тиждень, а то й десять днів.

— Старанне пізнання трупа було проведене?

— Так. Абсолютно точно встановлено, що це труп Андросова. Слідство вело гестапо. Є документація. — Зомбах відповідав впевнено, бо мав щодо цього офіціальні дані з гестапо. Він не міг знати, що ці дані були наслідком складної і сміливої роботи Кравцова.

— Так… — Канаріс замовк, дивлячись поперед себе напруженим, зосередженим поглядом. — Мені дуже не подобається ця історія, — проказав він задумливо. — Чому я про неї нічого не знав?

— Досить ординарна подія. Червоні повсякчас полюють на своїх зрадників, — стомлено сказав Зомбах.

— Він не був для чогось потрібен Мюллеру або, можливо, навпаки, чи не заважав він йому?

— Ні те і ні друге. Мюллер вважав його хорошим, надійним працівником. Віддавав перевагу йому перед оцим Крамером.

Так, Канарісу дуже не сподобалась ця історія. І хоча, виходячи з усього, нічого особливо тривожного в ній не було і, певно, червоні справді розправилися з тим чоловіком, випадок, як кажуть, не перший і не останній, а все ж якихось неусвідомлених підозр Канаріс позбутися не міг.

— Я хотів би переглянути матеріали гестапо щодо цього випадку… — сказав він.

— Гаразд. На ранок вони будуть у вас, — невдоволено озвався Зомбах.

Канаріс ночував у Зомбаха. Після вечері вони прослухали по радіо з Берліна останнє фронтове зведення і огляд новин за день. Зведення було дуже оптимістичне. Майже все воно було присвячене прориву до Волги. Захоплено величезну кількість полонених і зброї. Танкові колони й моторизовані частини навально врізуються в зруйновану оборону росіян і ведуть бої на знищення оточених угруповань ворожих військ.

— Цікаво, як усе це близько до дійсності? — тихо спитав Зомбах.

— Гадаю, що дуже близько, — відказав Канаріс — У Геббельса є стандартний прийом: якщо на фронті погано — зведення коротке і туманне. Але неодмінно фігурує який-небудь фельдфебель, що зробив запаморочливий подвиг. Ні, ні, цей наступ до Волги досі справді виглядає успішним. — Канаріс підняв руку і пригнувся до радіоприймача.

В огляді преси передавалась заява Черчілля з приводу подій на російському фронті. Британський прем'єр сказав, що він усією душею з російськими союзниками, які ведуть важкі бої.

«Росіяни віддали б перевагу зараз не душі Черчілля, а чомусь істотнішому», — в'їдливо передавало берлінське радіо.

Канаріс розсміявся.

— Оце сказано точно!

— Але все-таки каравани з Англії в Росію, я чув, пробиваються, — зауважив Зомбах.