Моральні листи до Луцілія

Сенека вітає свого Луцілія!

Був у наших предків, ще й нині не занедбаний, звичай починати листа словами: «Якщо ти здоровий, то добре; я - здоровий». Ми ж із повним правом могли б казати: «Якщо ти присвячуєшся філософії, то добре». В ній-бо - справжнє здоров'я; без неї - хвора душа. Та навіть тіло, хоч як його зміцни, то це - міць божевільного або нестямного. Тому дбай передусім про те перше, справжнє здоров'я, а потім - це вже недорого коштуватиме - повертайся до другого, якщо дійсно хочеш бути здоровим. Безглузде, мій Луцілію, те заняття, та й не личить воно освіченій людині - плекання м'язів рук, укріплення шиї, зміцнення боків. Хоч як відгодовуй себе, хоч як обростай м'язами, однак ніколи ні вагою, ані силами не дорівняєш добірному бикові. А ще зваж на те, що надмірна вага тіла пригнічує дух, позбавляє його рухливості. Тому, як тільки можеш, обмежуй своє тіло, вивільнюючи місце для духу. Скільки-то клопотів у тих, хто завзято плекає своє тіло! Передусім виснажливі вправи, від яких наші душевні сили наче вичерпуються,- ми неспроможні зосередитись на тонших заняттях. Крім того, великий надмір поживи притуплює розум. Подумай, врешті, про тих найнижчої проби рабів, про тих горе-наставників, які проводять час між олією та вином(1), людей, які задоволені днем лише тоді, коли добре спітніли, коли замість того, що стекло з них потом, вони влили у своє порожнє нутро черговий, ще місткіший кухоль напою. Але ж пити і спливати потом - заняття хворих на живіт!