Веселий ярмарок

Валентина Дуб

УРОКИ АНГЛІЙСЬКОЇ

Батько прийшов з роботи у гарному настрої. Син, навпаки, був похмурий і невеселий.

— Що з тобою, козаче, чом зажурився?— спитав бадьоро батько.

— Грошей нема!— зітхнув син.

— А навіщо тобі гроші?

— Як навіщо? Ну... бабусі подарунок купити на Восьме березня, а мені — велосипед.

Батько подумав, а потім виголосив:

— Слухай уважно! Є прогресивна ідея: ти будеш мені давати уроки англійської мови, а я тобі — платитиму за це.

Син закліпав.

— Тобто як?

— П'ятдесят копійок — кожний урок. Тричі на тиждень.

— Гаразд!— швидко погодився син.

«Англійська мова мені ні до чого,— подумав батько,— але син буде її знати краще — це точно».

Наступного дня хлопчина вмостився у батьковому кріслі, гордовито поглядаючи на тата з висоти своїх неповних десяти років.

— Почнемо урок!

«Начнем, пожа-алуй!»— жалібно проспівав батько і замовк. Тоненький голосок попередив:

— На уроках не пустують.

Почали з алфавіту.

— Там, де наше «а»,— їхнє «є». А там, де їхнє «є»,— там наше «і». Ти згинай язика, згинай!— Син заглядав батькові до рота, показував сам, як це треба робити.

— Ау-е-ей!— стогнав батько.

До кімнати заглянула бабуся і спитала:

— Живіт болить чи зуби? Можу грілку дати.

— Не заважай!— сказав онук.— Ми вчимо...

— Через годину батько мовчки підняв руку.

— Що?

— Вийти.

— Потерпи. Уже великий.

— Ні, покурити.

— Ось буде перерва, — сказав синок,— тоді й покуриш.

Батько зітхнув і до кінця уроку ворушив язиком уявну картоплину, яка мала бути дуже гарячою.