Операція-відповідь
- Автор: Ардаматский Василий Иванович
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь
- Переводчик: В. Б. Рибка
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Операція-відповідь». Краткое содержание книги:
В пригодницькій повісті «Операція-відповідь» письменник розповідає про героїчну роботу радянських розвідників.
Події повісті розгортаються в післявоєнному Берліні. Західноберлінське радіо сповістило про втечу молодого радянського офіцера в Західний сектор Берліна. Як згодом з’ясувалося, радянський офіцер насправді був підступно викрадений американською розвідкою. Встановивши цей факт, радянська контррозвідка підготувала операцію-відповідь. Починаються небезпечні пригоди основного виконавця операції та його помічників.
Твір викриває підлі дії американських імперіалістів.
— Звичайно! — радісно вигукнула Наташа.
— В інших басейнах доведеться давати трохи грошей, щоб не помічали появи чужої. Для тебе це посильно?
— А багато треба? — спитала Наташа.
Альма назвала суму, не велику, але й не малу.
— Ну, стільки, звичайно, можу… — невпевнено сказала Наташа.
— Даватимеш мені, а я підсуну кому треба. А сьогодні ввечері нам з тобою доведеться потанцювати з двома тренерами з інших басейнів. Гадаю, це нам нічого не коштуватиме, вони все ж джентльмени. Але такий звичай. Це в нас називається «вечір перед стартом», Ти зможеш?
— З радістю.
— Тоді о десятій вечора приїжджай в ресторан «Палас». Знаєш?
— Звичайно, знаю.
13
Зустрівшись з Володимиром Суботіним удруге, американець поводився зовсім інакше. Навіть про операцію з годинниками говорив так, ніби зустрічі два дні тому й не було.
Ось уже цілісіньку годину Суботін розмовляв з ним у кафе біля Олімпійського стадіону. Американець туманію натякав на якісь труднощі, що виникли перед ним, а про операцію з радянською валютою і не згадував. Володимир насторожився: йому здалося, що його співбесідник просто зволікає час. Для чого він це робить?..
— Ну, от що, — рішуче промовив Суботін, — вас армія забезпечує платнею, а для мене гроші — час. Я хочу знати: операція відбулася чи ні?
— Мені потрібна гарантія, — якось невпевнено, ніби повторюючи чужі слова, сказав американець.
— Яка, в дідька, вам ще гарантія? — вміло удав розсердженого Суботін. — Я рискую головою, а не ви! Я повинен вимагати гарантії, а не ви!
— Згодьтеся, пане Гердман (так назвався цього разу Суботін), що сотня або дві годиннників — це вже дуже великі гроші. Ви не ображайтесь. Ми з вами ділові люди, і я не можу вручити вам таку велику цінність без гарантії з вашого боку.
— Боже мій! — обурився Суботін. — Адже я беру годинники рівно на три дні, протягом яких вони будуть реалізовані. Всього три дні! Коли б комерсанти не довіряли один одному в своїх справах, то половини операцій не відбулося б!
Суботін удав, що збирається йти. І в цей час помітив: співбесідник очима подає знак комусь за його спиною. Що означає цей знак?
Підійшов кельнер. Американець поліз у кишеню по гроші, але Суботін придержав його руку.
— Плачу я. Адже я винен у тому, що ви згаяли час. Ми ж ділові люди, — насмішкувато сказав він і дав гроші кельнерові. — Між іншим, я не вимагав гарантії, коли брав у вас ті півдюжини годинників, а даремно! Можете пересвідчитися… — Суботін вийняв з кишені і віддав американцеві годинника, якого він сьогодні вранці навмисне стукнув, щоб той зупинився.
Американець оглянув годинник, завів його, приклав до вуха.
— Неймовірно! — сказав він. — Товар було одержано з надійних рук.
— Нічого, буває… — засміявся Суботін і підвівся. — Віддайте цей годинник в надійні руки. А наступного разу вимагайте гарантії.
— Але ви зазнали збитку?
— Аніскільки. Просто решту п’ять я продав дорожче. Комерція є комерція… До побачення… Дуже жалкую.
— Одну хвилину! — поспішно сказав американець і, тепер уже не криючись, подав комусь знак підійти.
До столика підійшов і, не привітавшись, сів на стілець чоловік років сорока п’яти, в дорогому просторому костюмі.
— Знайомтеся, пане Гердман. Цей чоловік цікавиться російською валютою.
— Пане полковник! — Суботін догідливо дивився на чоловіка, що підсів до столу, а той кидав гнівні погляди на американця. Суботін зрозумів: він не помилився — це і є той полковник, який цікавиться радянськими грошима.
— Моє прізвище Купер, — роздратовано сказав чоловік. — Купер, і все. Зрозуміло?
— Зрозуміло, містер Купер, — посміхнувся Суботін.
— І не містер, а пан.
— Зрозуміло, пане Купер.
— Звідки ви дістаєте радянську валюту?
— Я веду комерційні справи з радянськими офіцерами.
Купер посміхнувся.
— Дивно… Заробітну плату вони одержують марками, звідки в них валюта?
— Ну, це вже не моя турбота. Я сам веду справи в марках. Це зараз найвигідніше. Але вони майже щоразу пропонують мені радянську валюту. І вашого колегу я спитав про це тільки на всяк випадок: а що коли тут потрібна і радянська валюта.
Помовчавши, Купер спитав:
— Як ви встановили діловий контакт з російськими офіцерами?
— Дуже просто. В них є клуб, а в клубі працює моя людина.
— Ким вона там?
Суботін засміявся.
— О, це вже таємниця фірми!
За столом запанувала тиша. Купер упритул розглядав Суботіна, а той теж пильно дивився в очі полковникові. Першим одвів очі Купер…