Лицар Відображень

Щось було.

Я відчував присутність Корал. Але її зображення на карті не оживало під моїм поглядом. Сама карта стала помітно холодніше, але це не був той крижаний холод, який зазвичай відчуваєш, встановивши зв'язок з кимось із родичів. Роблячи нову спробу, я відчував, як Мандор з Ясрою теж множать свої зусилля.

Потім зображення Корал на карті зникло, але замість нього нічого не з'явилося. Тим не менше я відчував її присутність, хоча дивився в порожнечу. Найбільше це скидалося на спробу встановити контакт зі сплячим.

— Важко сказати, чи просто важко дістатися до цього місця, — почав Мандор, — або…

— По-моєму, на неї наклали закляття, — оголосила Ясра.

— Це могло б дещо пояснити, — сказав Мандор.

— Але тільки дещо, — пролунав зовсім поруч тихий, знайомий голос. — Сили, що утримують її, вселяють жах, тато. Нічого подібного я раніше не бачив.

— Колесо-привид каже правду, — сказав Мандор, — я починаю їх відчувати.

— Так, — почала Ясра, — тут є щось…

Але раптом ми прорвали завісу, і я побачив тяжко осілу Корал, яка явно без свідомості лежала на темній поверхні в дуже темному місці, і єдине, що давало світло — подоба вогненного кола, окреслене коло неї. Навіть коли б вона захотіла перенести мене туди, їй би це не вдалося…

— Привид, ти можеш віднести мене до неї? — Запитав я.

Перш, ніж він зумів відповісти, зображення зникло, а я відчув холодний подих. Минуло кілька секунд, і тільки потім до мене дійшло, що дме, здається, із тепер вже холодної, як лід, карти.

— По-моєму, ні, я не хотів би робити це, і може статися, в цьому немає необхідності, — відповів він. — Сила, що утримує її, усвідомила твій інтерес і навіть зараз підбирається до тебе. Не міг би ти як-небудь відключити цей Козир?

Я провів рукою по лицьовій стороні карти, чого зазвичай буває достатньо. Але холодний вітер схоже, ще посилився. Я повторив жест, додавши уявний наказ. І почав відчувати, як, щоб це не було таке, воно зосереджує увагу на мені.

Потім на Козир впав Знак Логруса, і карту вирвало з моєї руки, а мене відкинуло назад, вдаривши плечем об двері. Мандор в цей момент відкинувся вправо, хапаючись за стіл, щоб утриматися на ногах. Своїм логрусовим зором я побачив, що з карти, перш, ніж вона впала, скажено забили лінії, що світилися.

— Мета досягнута? — Скрикнув я.

— Зв'язок перервався, — сказав Привид, — через неї.

— Спасибі, Мандор, — сказав я.

— Але сила, яка пробиралася до тебе через козир, дізналася, де ти зараз, — сказав Привид.

— Звідки це ти посвячений у те, що їй відомо? — Зажадав я відповіді.

— Це здогад, а заснований він на тому факті, що ця сила все ще намагається дістатися до тебе, хоча і йде довгим, обхідним шляхом — крізь простір. Може, вона добереться до тебе тільки через цілих чверть хвилини.

— Ти невизначено користуєшся займенником, — сказала Ясра. — Йому потрібен тільки Мерлін? Або воно йшло за всіма нами?

— Точно не знаю. Зосередилася вона на Мерлінові. Поняття не маю, що буде з вами.

Під час цього діалогу я схилився вперед і повернув Козир Корал на місце.

— Ти зможеш нас захистити? — Запитала вона.

— Я вже почав переміщати Мерліна подалі звідси. Вас теж перемістити?

Коли, сховавши Козир в кишеню, я підняв очі, то помітив, що кімната стала трохи менш матеріальною — прозорою, як ніби все в ній було зроблено з кольорового скла.

— Прошу тебе, — тихо сказала Ясра, схожа на вітраж у соборі.

— Так, — слабким луною відгукнувся мій зникаючий брат.

Потім крізь вогненний обруч я перенісся у пітьму. Я натрапив на кам'яну стіну й навпомацки пішов уздовж неї. Поворот — і переді мною світла зона, поцяткована крапками…