Талiсман
- Автор: Кинг Стивен Эдвин, Страуб Питер
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-1396-8 (fb2)
- Переводчик: Анатолій Пітик
- Жанр: Ужасы
Электронная книга - «Талiсман». Краткое содержание книги:
Це також була фотографія; і також здавалося, що вона хоче, аби до неї доторкнулися — так, ніби вона була тривимірною. Широка трав’яниста рівнина — настільки зелена, що від яскравості аж боліли очі — простягалася до низького й пологого гірського хребта. Над рівниною й горами височіло глибоке, прозоре небо. Джек майже відчував свіжий аромат цього краєвиду. Він знав це місце. Хоч ніколи направду там і не був, але знав. Це була одна з місцин Дивовиддя.
— Притягує погляд, правда? — запитав Спіді, й Джек пригадав, де перебуває.
Євразійка, повернувшись до камери спиною, випнула сідницю у формі серденька й посміхнулася йому через плече. «Так», — подумав Джек.
— Справді лепське місце, — вів далі Спіді. — Це хвото я причепив сам. А дівчата зустріли мене, коли я сюди переїхав. Мені не стало духу познімати їх зі стіни. Вони ніби нагадують мені про ті часи, коли я мандрував шляхами.
Джек вражено глянув на Спіді, і старий підморгнув йому.
— Ти знаєш це місце, Спіді? — запитав Джек. — Тобто чи знаєш ти, де воно?
— Може, так, а може, й ні. Може, то Африка — десь у Кенії. А може, лише мої спогади. Сядь-но, Джеку-Мандрівнику. Вибери зручне крісло.
Джек повернув стілець так, щоби бачити фотографію з Дивовиддя.
— Це Африка?
— Може, і щось поближче. Певно, туди можна дістатися — дістатися будь-коли, якщо дуже сильно захочеться побачити цю місцевість.
Раптом Джек збагнув, що тремтить, і то вже протягом певного часу. Хлопчик стиснув кулаки та відчув, як тремтіння перемістилося у живіт. Він не був певен, чи захоче побачити Дивовиддя, і все ж таки запитально дивився на Спіді, який умостився на шкільний стілець:
— Це місце не в Африці, так?
— Гаразд, я не знаю. Можливо. Я вигадав для нього власне ймення, синку. І називаю його Територіями.
Джек знову поглянув на фотографію — довга брижата рівнина, низькі коричневі гори. Території. Саме так; це була правильна назва.
«Для них магія, як для нас фізика, розумієш? Аграрна монархія… поділимося там з потрібними хлопцями сучасною зброєю…» — Дядько Морґан вибудовує плани. А батько відповідає та тисне на гальма: «Нам варто бути обережними, втручаючись у їхні справи, партнере… не забувай, ми перед ними в боргу, тобто справді в боргу…»
— Території, — мовив він до Спіді, ставлячи запитання і водночас упиваючись словом.
— Повітря там, ніби найкраще вино в погребі багатія. Дощ — м’який. Ось яке те місце, синку.
— Ти бував там, Спіді? — запитав Джек, гарячково сподіваючись на чесну відповідь.
Та Спіді лише заплутав його — і Джек майже напевно знав, що саме так воно і буде. Доглядач усміхнувся йому, і тепер це був справжній усміх, а не підсвідомий спалах тепла.
За мить Спіді відповів:
— Чорт, та я ж ніколи не бував за межами Сполучених Штатів, Джеку-Мандрівнику. Навіть під час війни. Не бував далі від Техасу й Алабами.
— А звідки ти знаєш про… Території? — це слово нарешті почало подобатися Джекові.
— Такий чоловік, як я, чує різні історії. Історії про двоголових папуг[31], про людей, які літають на власних крилах, про людей, що обертаються на вовків, історії про королев. Про хворих королев.
«…Магія, як для нас фізика, розумієш?»
Янголи й перевертні.
— Я чув історії про перевертнів, — відказав Джек. — Вони навіть у мультиках є. Це нічого не означає, Спіді.
— Може, й не означає. Але я чув, що коли одна людина витягує редьку із землі, то інша за півмилі звідти зможе почути її аромат — повітря настільки солодке й чисте.
— Але янголи…
— Люди з крилами.
— І хворі королеви, — сказав Джек, маючи намір пожартувати — мовляв, чоловіче, ну й дивне ж місце ти вигадав, жартівнику з мітлою.
Та варто було вимовити ці слова, як хлопчику самому стало зле. Він пригадав чорне око чайки, яка, видзьобуючи молюска з мушлі, ніби казала Джекові, що він також смертний: а ще він чув шум і гамір, і дядька Морґана, коли той просив дати слухавку Королеві Лілі.
31
Імовірно, автоалюзія на роман Стівена Кінга «Очі дракона», антагоніст якого Рендал Флеґґ мав у домашніх улюбленцях двоголового папугу.