Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Киберпанк » Першому гравцеві приготуватися
Першому гравцеві приготуватися - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Першому гравцеві приготуватися

Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:

2044 рік, світ потерпає від енергетичної кризи, панують безробіття і голод. Як і більшість людства, Вейд Воттс рятується від похмурої реальності в ОАЗі — масштабній віртуальній утопії, де можливості обмежуються лише фантазією. І як більшість людства, він мріє здобути найцінніший приз, захований у віртуальному світі. Творець ОАЗи Джеймс Галлідей заповів свій багатомільярдний спадок і саму ОАЗу тому, хто першим знайде три ключі. Полювання починається.
1 ... 145 146 147 148 149 150 151 152 153 ... 160
Перейти на страницу:

— Так, — сказав Шото. — Я тут.

— Ага, тут ми, тут, — сказала Арт3міда, ледь стримуючи лють у голосі. — І ми всі мертві. Питання в тому, чому ти теж не мертвий, Парзівалю?

— Так, Зі, — сказала Ейч. — Нам трохи цікаво. Що сталося?

Я вийняв четвертак і підняв перед очима.

— Я виграв цей четвертак на Архаїді кілька місяців тому за ідеальну гру в «Pac-Man». Але я не знав сили цього артефакту. До цього моменту. Виявилося, він дає додаткове життя.

На мить запанувала тиша; а тоді Ейч почав сміятися.

— Ну й щасливчик ти, сучий сину! Новини повідомляють, що кожнісінький аватар у секторі був щойно вбитий. Більше половини населення ОАЗи.

— Це був Катакліст? — запитав я.

— А що ж іще, — відповіла Арт3міда. — «Шістки», напевно купили його з аукціону кілька років тому. І весь цей час чекали слушного моменту, щоб підірвати.

— Але вони вбили свої війська теж, — сказав Шото. — Для чого?

— Думаю, що більшість з них були вже мертві, — сказала Арт3міда.

— У «шісток» не було вибору, — сказав я. — Це був єдиний спосіб зупинити нас. Ми вже відчинили Треті ворота і майже зайшли всередину, коли вони підірвали цю штуку… — я зупинився, дещо усвідомивши. — Як вони дізналися, що ми їх відчинили? Хіба що…

— Вони слідкували за нами, — сказав Ейч. — «Шістки», мабуть, розмістили навколо воріт камери спостереження.

— Отже, вони бачили, як ми їх відчиняємо, — сказала Арт3міда. — А це означає, що вони тепер теж знають, як це зробити.

— Яка різниця? — втрутився Шото. — Аватар Сорренто мертвий. Як і інші «шістки».

— Помиляєшся, — сказала Арт3міда. — Перевір Табло. Під Парзівалем ще двадцять аватарів «шісток». І їхні рахунки свідчать про те, що кожен з них має копію Кришталевого ключа.

— Чорт! — сказали Ейч і Шото разом.

— «Шістки» знали, що, можливо, доведеться підірвати Катакліст, — сказав я. — Тому вжили заходів безпеки і перемістили деяких аватарів поза Сектором Десять. Вони, напевно, чекали у винищувачах біля кордону сектора, в безпеці.

— Маєш рацію, — сказав Ейч. — А це означає, що ще двадцять «шісток» прямують прямо зараз до тебе, Зі. Тому рухай задом і йди всередину цих воріт. Мабуть, це твій єдиний шанс їх пройти. — Він переможено зітхнув. — Це кінець для нас. Ми вболіваємо за тебе, аміґо. Удачі.

— Дякую, Ейч.

— Ґокун о інорімасу, — сказав Шото.  Зроби все можливе.

— Постараюсь, — сказав я.

Тоді став чекати на благословення Арт3міди.

— Удачі, Парзівалю, — сказала вона після довгої паузи. — Ейч має рацію, знаєш. У тебе не буде другого шансу. І в жодного з мисливців теж. — Вона ніби стримувала сльози. Потім зробила глибокий вдих і сказала, — Не облажайся.

— Гаразд, — сказав я. — Взагалі ніякого тиску, правда?

Я знову подивився на недосяжні ворота в повітрі наді мною. Потім опустив погляд і почав сканувати територію, відчайдушно намагаючись придумати, як туди дістатись. Щось привернуло мою увагу — поблизу протилежного кінця кратера миготіло кілька пікселів. Я побіг туди.

— Е-е, не хочу бути надокучливим пасажиром, — сказав Ейч. — Але куди, чорт забирай, ти йдеш?

— Всі речі мого аватара знищив Катакліст. Тому зараз у мене немає нічого, щоб піднятися до воріт.

— Ти, напевно, жартуєш! — зітхнув Ейч. — «Шістки» вже в дорозі!

Я підходив до об’єкту на відстані, і він поступово ставав чіткішим. Це була Бета-капсула, яка висіла за кілька сантиметрів над землею, обертаючись за годинниковою стрілкою. Катакліст спопелив у секторі все, що можна було, але артефакти були незнищенними. Як і ворота.

— Бета-капсула! — закричав Шото. — Її, мабуть, відкинуло силою вибуху. Ти можеш використати її, щоб стати Ультраменом і підлетіти до воріт!

Я кивнув, підняв капсулу над головою, і натиснув кнопку збоку для активації. Але нічого не сталося.

— Чорт! — пробурмотів я, зрозумівши причину. — Нічого не вийде. Її можна використовувати тільки раз на день. — Я поклав Бета-капсулу в інвентар і продовжив сканувати землю навколо. — Тут повинні бути розкидані й інші артефакти, — сказав я.

Тоді почав бігати по периметру фундаменту замку, продовжуючи шукати.

— Хтось з вас мав при собі артефакти? Такі, що допоможуть мені літати? Або телепортуватися?

— Ні, — відповів Шото. — У мене не було артефактів.

— Мій меч Ба’Гір був артефактом, — сказав Ейч. — Але він не допоможе дістатися до воріт.

— Мої конверси допоможуть, — сказала Арт3міда.

— Твої «конверси»? — повторив я.

— Моє взуття. Чорні «Чак Тейлор олл старз». Вони дарують власнику швидкість і змогу літати.

1 ... 145 146 147 148 149 150 151 152 153 ... 160
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)