Євангелія від Ісуса Христа

Бог уже підіймався з лави, щоб обняти свого улюбленого сина, але Ісус зупинив його жестом руки: Але з однією умовою. Ти добре знаєш, що не можеш ставити мені умов, відповів Бог із невдоволеним виразом. Тоді нехай це буде не умова, а моє прохання до тебе, звичайне прохання засудженого на смерть. Говори. Ти Бог, а Бог може відповісти правдиво на будь-яке поставлене йому запитання, адже, будучи Богом, він знає все, що було в минулому, все, що відбувається тепер, і все, що буде в майбутньому. Це справді так, бо я час, істина і життя. Тоді в ім’я того, що ти мені розповів, розкажи мені також, щó буде в майбутньому після моєї смерті, щó в ньому відбудеться такого, чого не відбулося б, якби я не погодився принести себе в жертву задля твоєї втіхи, задля твого бажання панувати над більшою кількістю людей і країн. Бог зробив роздратований рух, як той, кого спіймали на власному слові, і не дуже впевнено спробував ухилитися від прямої відповіді: Майбутнє, сину мій, неозоре, розповідь про нього вимагає надто багато часу. А скільки часу ми вже перебуваємо тут, у морі, в гущі туману, запитав Ісус, один день, один місяць, один рік, тож що нам перешкоджає посидіти тут іще один рік, один місяць або один день, Диявол може собі піти, якщо хоче, він уже так чи інак забезпечив собі участь у здійсненні твого задуму, і якщо вигоди будуть поділені порівну, по справедливості, то чим більше здобуде Бог, тим більше матиме й Диявол. Я залишуся, сказав Пастир, це він озвався вперше, відколи промовив: А ось і я. Я залишуся, повторив він, а тоді додав: Я й сам можу дещо передбачати в майбутньому, але мені не завжди вдається вгадати, правдою чи брехнею є те, що я бачу, тобто моя власна брехня одурити мене не може, адже йдеться про мої істини, проте я ніколи не знаю, наскільки брехливими можуть бути істини інших. Щоб надати своїй заплутаній тираді завершений вигляд, Диявол мав би сказати, які саме події в майбутньому він спроможний передбачити, але несподівано він стулив рота, ніби до нього раптом дійшло, що він і так наговорив багато. Ісус, який не відводив очей від Бога, сказав з відтінком сумної іронії: Навіщо ти прикидаєшся, що не знаєш того, що ти знаєш, ти знав, що я звернуся до тебе з цим проханням, і ти знаєш, що розповіси мені все те, що я хочу знати, а тому не забирай у мене більше часу — адже я вже повинен почати вмирати. Ти почав умирати, відколи народився. Це так, але відтепер мій час прискориться. Бог подивився на Ісуса з таким виразом, що його ми назвали б шанобливим, якби йшлося про людський погляд, уся його поведінка раптом наблизилася до людської, і хоч перше нібито зовсім не пов’язане з другим, але чи багато ми знаємо про ті глибокі зв’язки, які існують між речами та вчинками. Туман насунувся на човен і оточив його непроникною стіною, щоб із нього не змогли вихопитися й поширитися у світі слова, які Бог промовить про те, якими будуть наслідки жертви, принесеної Ісусом, сином Бога, як стверджує сам Бог, і Марії, але чиїм справжнім батьком є Йосип, згідно з неписаним законом, який велить нам вірити тільки в те, що ми бачимо на власні очі, хоч і відомо, що ми, люди, далеко не завжди бачимо однаково одне й те саме, й ця наша властивість істотно допомогла роду людському не лише вижити, а й до певної міри зберегти психічну рівновагу.