Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment - uk]

У першому своєму листі до нового короля мадам Жоффрен звернулася до нього в стилі несерйозного блюзнірства, в якому Вольтер писав Катерині: «Мій найдорожчий сину, мій найдорожчий королю, мій найдорожчий Станіславе-Авґусте! Ось і ви — три особи в одній, ви моя Трійця!» З таким самим пародійним релігійним запалом вона малює картину щасливої долі Польщі: «Я бачу, як Польща відроджується з попелу, і бачу, що вона сяє наче новий Єрусалим!» Подібно до того, як він уявляв, що вона була у Польщі під час його виборів, вона твердила, що бачить Польщу, його Польщу в уяві. І негайно згадала про те, що могла б приїхати:

Моє серце рветься до вас і моє тіло прагне йти услід. Отак! Мій дорогий сину, якщо ви такий великий король, яким я бажаю і сподіваюсь вас бачити, то чому б мені не вирушити до вас і не захоплюватися вами, як новим Соломоном? Не хочу вважати цю подорож за неможливу 22.

Умовний спосіб свідчив про те, що подорож, про яку вони наважилися розмірковувати, мріла на обрії, гойдаючись між можливим і неможливим, кидаючи виклик уяві. Це все видавалося якоїсь миті біблійною алегорією, де Варшава ставала Єрусалимом, а Станіслав-Авґуст — Соломоном. Уявляючи себе царицею Савською, мадам Жоффрен уже передбачала, що таке паломництво матиме неабиякий розголос серед публіки. «Коли цариця Савська вирушила зустрітися з Соломоном, у неї, безперечно, був зброєносець», — писав Вольтер до (350) Мармонтеля за два роки, вочевидь, відводячи йому цю роль. «Ви здійснили б чудову подорож!» 23.

Як тільки мадам Жоффрен визнала подорож за бажану і можливу, вона одразу обґрунтувала її причини, згадуючи ранішого листа: «Ваша Величність цілком має рацію, що мої поради за межами досяжності, а максими, навіть найкращі, дуже загальні». Отже, вона не збиралася обмежуватися самими лише максимами, тому мала їхати до Варшави. Понад усе вона розпитувала і давала йому поради стосовно майбутнього шлюбу молодого короля, але відстань і потреба зберігати конфіденційність листування не сприяли належному обговоренню. Станіслав-Авґуст відмовився відповідати на її розпитування: «Ви перебуваєте на відстані п’ятиста льє, а я король, і хто може мене запевнити в тому, що цей лист не потрапить до невідповідних рук?» Обмеження епістолярної форми спілкування знову змусили його повернутися до ідеї подорожі: «Ах, чому ви не можете приїхати побачитися зі мною!» Наразі він міг тільки запропонувати, щоби їхнє листування з цього приводу було однобічним: «Я не можу вам зізнаватися, чи я одружуся і кого я пошлюблю, але мені буде дуже приємно одержувати від вас усілякі ідеї, думки, поради, здогади на цю тему». Хоча це вже мало скидалося на листування взагалі, бо король надав мадам Жоффрен цілковиту свободу висловлювати все, що їй заманеться, а себе він звільнив не лише від необхідності дотримуватися її порад, але навіть від чемності відповідати на листи. З його листа мадам Жоффрен нічого не могла дізнатися про його шлюб, там був лише опис карети, яку король замовив у Франції за її посередництва. Він волів жовте оббиття зсередини і світильник для читання 24. У XVIII сторіччі саме французький смак та французька філософія визначали стандарти цивілізації, якими вимірювалася відстань між Західною та Східною Європою, але мадам Жоффрен і Просвітництво загалом претендували на більший вплив, ніж оббиття.