Емма

— Ні, — спокійно заперечив містер Найтлі. — Лише одній-єдиній заміжній жінці я зможу дозволити запрошувати гостей до Донвелла на власний розсуд, і ця жінка…

— Місіс Вестон, еге ж? — перебила його явно пригнічена місіс Елтон.

— Ні — місіс Найтлі; і доки вона не з'явиться, ці питання вирішуватиму я сам.

— Ви — великий оригінал! — вигукнула вона, вдоволена тим, що нікому не віддали перевагу перед нею. — Ви — гуморист і кажете все, що вам заманеться. Ну просто гуморист, та й годі. Гаразд, я візьму з собою Джейн — Джейн та її тітку. Решта гостей — на ваш розсуд. Я не маю нічого проти того, щоб побачитись із гартфілдською родиною. Не вагайтеся — я ж знаю, що ви любите їх.

— Ви неодмінно їх зустрінете, якщо мені вдасться їх умовити; а до міс Бейтс я зайду по дорозі додому.

— У цьому нема потреби — я бачуся з Джейн щодня — а втім, це ваша справа, робіть як хочете. Знаєте, Найтлі, пікнік треба запланувати на ранок — от і все. Я надіну великого капелюха, а в руку візьму маленького кошика. Ось так — може, навіть оцей кошик із рожевою стрічкою. Простіше простого — бачите! А Джейн матиме ще один такий самий. Усе відбуватиметься без офіційності та пишності — щось типу циганської ватаги. Ми будемо походжати вашими садами, самі збиратимемо полуниці, сидітимемо під деревами; і все, що ви зможете нам запропонувати, відбуватиметься надворі: стіл, накритий під деревом і все таке. Якомога простіше і природніше. Ви ж це так само собі уявляєте?

— Ні, не так само. Згідно з моїм уявленням про природність і простоту, стіл потрібно накривати в (дальні. На мою думку, простота і природність панів та пані разом із їхніми слугами та меблями найкращим чином виявляється в тому, що вони їдять у приміщенні. Коли ви стомитеся від споживання полуниць у саду, то на вас чекатиме холодне м'ясо в будинку.

— Що ж, воля ваша; тільки не влаштовуйте грандіозного прийому. І, до речі, якщо вам знадобиться моя порада чи порада моєї економки, то будь ласка… Тільки чесно, Найтлі! Хочете — я перемовлюсь із місіс Ходжес, і ми оглянемо…

— Ні, не хочу, дякую.

— Гаразд, але якщо все ж таки виникнуть якісь труднощі, то моя економка — надзвичайно кмітлива.

— Даю вам слово, що моя вважає себе аж ніяк не дурнішою і презирливо відкине будь-яку пропозицію про допомогу.

— От коли б я мала віслючка… Було б чудово, якби ми всі приїхали на віслючках — Джейн, міс Бейтс і я, а мій caro sposo шкандибав би поруч пішки. А й справді — треба поговорити з ним про придбання віслюка. Здається, що це потрібна тварина, коли живеш на селі, бо який би багатий внутрішній світ не мала жінка, все одно вона не мусить весь час сидіти вдома відлюдницею; а тривалі прогулянки не завжди доречні: влітку — пилюка, взимку — грязюка.