Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другие приключения » Джеррі-Островик
Джеррі-Островик - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Джеррі-Островик

Электронная книга - «Джеррі-Островик». Краткое содержание книги:

Романи «Джеррі-островик» і «Майкл, брат Джеррі» розповідають про неймовірні пригоди ірландських тер'єрів Джері і Майкла, про їх шляхетність, вірність, безстрашність у самих складних, а часом й трагічних, ситуаціях. Життя цих собак нікого не залишає байдужим. Величезна кількість людей в усьому світі під враженням цих унікальних творів завели собі чотириногих друзів і назвали їх Майклами і Джеррі на честь героїв Джека Лондона.
1 ... 143 144 145 146 147 148 149 150 151 ... 182
Перейти на страницу:

— Собака ніколи не стрибне з усієї сили, поки його не примусиш, — повчав Колінз помічників. — Отже, ваше діло — примусити його. В цьому вся різниця між моїми стрибунами й вивченими яким-небудь партачем-аматором. Ті навіть у найглухішій провінції успіху вам не здобудуть.

Колінз навчав безперестану. Дресирувальника, що пройшов науку в його школі й діставав від нього рекомендаційного листа, в циркових колах поважали як дипломованого фахівця.

— Жоден собака від природи не вміє ходити на задніх лапах, а на передніх і поготів, — казав король дресирувальників. — Собак не так створено. Їх треба примусити. Оце вам і вся таємниця дресирування. Вони мусять. А примусити їх повинні ви. Це ваша робота. Примусьте їх. Хто не зуміє, тому в мене нічого робити. Затямте це собі н ворушіться.

Майкл бачив, хоча й не розуміючи всього, як колючим сідлом примушували мула хвицатись. Той мул, коли вперше з'явивсь на арені, був гладкий і сумирний. Перше ніж упасти Коліизові в око, він був улюбленцем фермерової родини й знав тільки любов, ласку та жарти з його впертості. Та Колінз добачив, що цей вухатий покруч, здоровий, сильний і довговічний, і на арені смішитиме людей своїм виглядом та поведінкою.

В Сідервайлді він зразу дістав нове назвисько — Вухано Вуханіні — й зазнав найбільшої несподіванки в своєму житті. Він і гадки не мав, що в сідлі є шпичка, бо без вершника вона зовсім не колола. Та щойно в сідло вихопився Семюел Бекон, негр-акробат, під його вагою шпичка встромилася мулові у спину. Семюел знав про неї й був напоготові. А Вухано з несподіванки вперше зроду скільки сили вихнув задом. Сем підлетів угору й упав на м'яку тирсу кроків за п'ять від мула, а Колінзові очі вдоволено блиснули.

— Дуже добре, — похвалив Колінз, — Не я буду, як і ти не дістанеш ангажементу, коли я продам мула. Номер вийде хоч куди. Тільки треба ще принаймні двох чоловік, щоб не боялись і вміли падати. Ну, ворушися. Спробуй ще раз.

І для Вухано почалась пекельна наука, що завдяки їй чоловіка, який його купив, назахват ангажували всі найкращі цирки Сполучених Штатів і Канади. День у день тривали мулові тортури. Сідлом із шпичкою сідлали його недовго. Потім негр став сідати на нього охляп, проте мул вихався так само, бо шпичку було прикріплено ремінцем до Семової долоні. Кінець кінцем Вуханіні став такий уразливий, що здригався, тільки-но хто гляне на його спину. А вже як хто пробував сісти на нього верхи, він і кидався, й крутився, й вихався, певний, що зараз у нього ввіпнеться шпичка.

За місяць, коли знайшли й натренували ще двох вершників-акробатів, білих юнаків, готовий номер показано купцеві — щуплявенькому чоловічкові з напомадженими вусами, схожому на француза. І той купив Вухано не торгувавшись, за ту ціну, яку призначив Колінз, і найняв Сема та інших двох акробатів. Колінз продемонстрував йому номер за всіма правилами, як у справжньому цирку, й навіть сам виступав перед можливим покупцем у ролі розпорядника арени.

Вухано, гладкого як линок і зовсім сумирного, введено до квадратової загорожі з обшитих сукном сталевих линв, натягнених на залізних стояках, теж обшитих сукном. З нього скинули обротьку й відпустили. Він зразу занепокоївся, прищулив вуха, всім виглядом виказуючи злість.

— Запам'ятайте одне, — сказав Колінз покупцеві, — Якщо ви його купите, то самі виводьте його на арену й ніколи, ні в якому разі не шпигайте. Коли він це затямить, ви завжди могтимете його вгамувати. Від природи він такий сумирний, ласкавий та вдячний, що другого такого в мене ще не було. Треба, щоб він вас любив, а тих трьох ненавидів. І ще одне: коли він справді озлиться та почне кусатись, доведеться повиривати йому зуби й годувати кашею та пареною дертю. Я дам вам рецепти, що йому додавати в їжу. А тепер дивіться.

Колінз увійшов у загородку й погладив мула. Той пестливо потерся об нього, намагаючись якось вибратись повз нього назовні, бо знав, що його тут чекає.

— Бачте, він довіряє мені, — пояснив Колінз. — Він знає, що я ніколи не шпигав його й кінець кінцем щоразу його визволяю. Я для нього милосердний самаритянин, а якщо ви його купите, цю роль доведеться взяти на себе вам. Ну, а тепер дивіться весь номер. Звісно, ви зможете потім поліпшувати його на свій смак.

1 ... 143 144 145 146 147 148 149 150 151 ... 182
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)