Перспективи Української Революції
- Автор: Бандера Степан
- Год: 1998
- Язык: украинский
- Год: Видавнича фірма «Відродження»
- ISBN: 966-538-059-1
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Перспективи Української Революції». Краткое содержание книги:
Передумовою збройного зриву є ідейно-політичне перевиховання і вже сьогоднішнє пов'язання з безпосередньою боротьбою народніх шарів на всіх відтинках життя: соціяльного, культурного, господарського, церковного і т. п.
Українські ідеї і концепції окремих ланок життя, скріплювання органічних питоменних внутрішніх вартостей, протиставлення стихійних намагань встановляти свою організацію окремих ділянок життя, напр., підтримка боротьби за приватну власність хлібороба на землю проти колгоспу (тобто органічно пов'язувати боротьбу сьогоднішнього дня з завтрішнім, здійсненим в українській державі, образом усього життя) — це повсякчас суттєве завдання.
Два національні організми з цілком іншою концепцією життя постійно стоять проти себе — Україна і Росія. З цим фактом пов'язати організовану боротьбу — значить зробити її переможною.
Усі ці процеси на різних ділянках життя мусять ефективно збігатися в зенітальному напруженні революції — в збройному повстанні. Цей факт постійно треба доводити до свідомости народу.
Завданням ОУН під сучасну пору є проникати в усі українські прошарки, в усіх ділянки життя, розбудуватися на всіх теренах України і поза нею, де живуть українці, ініціювати і вести такі дії, щоб у них приймали участь найширші кола в різних можливих формах, у власній обороні перед винищуванням з боку ворога, і в означених випадках — означені наступальні акції. Зокрема особливу увагу треба надалі надавати освідомній праці, словом і ділом.
Окремий відтинок творять вояки совєтської армії, в якій треба посилити нашу дію. Мета цього — щоб на випадок збройного зриву вояки совєтської армії переходили на бік повстанських армій, які вже сьогодні (байдуже, яка їхня сила) творять ядро майбутніх мільйонових національних армій. Наше гасло — розподіл російської імперії на національні держави в організаційному відношенні проникає теж тут — розподіл совєтської армії на національні армії. Ключева ідея, національна, дає розв'язку для всіх проблем, зв'язаних з боротьбою. Проти імперіяльної стоять національні, проти армії насильства — армії свободи!
Завдання українського революційно-визвольного табору не вичерпуються українською територією й українськими скупченнями поза нею. Перемога над Росією є можлива тоді, коли всі поневолені народи валитимуть тюрму єдиним, об'єднаним фронтом. Поширювання ідей спільного фронту, творення його на кожному місці, координація дій, спільне плянування — це завдання того часу. Ідея і концепція АБН дає відповідь на московську політику розсіювання, бо створює можливість боротьби за власну національну державність також поза власною етнографічною територією, зв'язавши в одне долю всіх народів. За самостійну Україну можна боротися і в Туркестані, і в Сибірі, і навпаки — за самостійні Ідель-Урал чи Грузію в Україні.
Ми вважаємо російський народ за загарбника, тому не сміє бути притупленою гострота українського антиросійського фронту, ані не сміє поширюватися серед українських народніх прошарків баламутство. Загально: завданням ОУН-УПА-УГВР є тепер в Україні і взагалі в підросійському світі, перший фронт (з погляду Заходу другий) пляново зорганізувати, зцементувати в сенсі політичному, мілітарному, фронт національно-визвольних революцій поневолених народів, ведених за одним генеральним пляном і за ті самі цілі. Терен дії: увесь СССР і країни «сфери його впливів». Політична організація мусить бути збережена за всяких умов, хоч би це були лише порозкидані (по різних осередках) кущі однодумців, але з стійким поглядом і ясною метою дії. Ми є переконані, що за ніякого терору вже не можна буде ліквідувати нашої організації. Моменту революційного зриву ніколи не можна передбачати, ані вирахувати. Нераз мала іскра викликує великий пожар.
Ці, найзагальніше відмічені, наші завдання є важливі і на випадок війни, яка не міняє головних напрямних нашої стратегії, метою якої є в кожній ситуації знайти ініціятивно найдогідніший момент для збройного зриву. З вибухом війни входить у гру окремий чинник. Така чи інша наша постава до нього є залежна від:
а) проголошених західнім світом цілей війни, тобто його постави до УССД і розподілу російської імперії; визнання України суверенним чинником і постави до інших поневолених Росією народів;
б) стратегічно-воєнної концепції західнього світу, тобто розщіплення фронтів по всіх теренах імперії, чи однобічний удар у стилю Гітлера, що, зрештою, випливав із політичної концепції війни.
Якщо б Захід ще до війни прийняв наші цілі, це означало б вилучення із знищувальної воєнної дії теренів України та інших поневолених Москвою народів, і концентрування на російській території, себто врахування другого фронту — за залізною заслоною.