Зламані янголи
- Автор: Морган Ричард
- Серия: Такеши Ковач #2
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-228-0
- Переводчик: Марія Пухлій
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Зламані янголи». Краткое содержание книги:
— Ні, — промовив Суджіяді. — Але він залишить один загін, щоб за ним нагледіти.
Я нетерпляче змахнув рукою.
— Тоді ми його переб’ємо.
— І я не сумніваюся, що з іншого боку брами на нас чекатиме ще один загін, — похмуро заявив Депре.
— То й що? Господи, Люку. Ти ж колись заробляв цим на життя, хіба ні?
Найманий убивця винувато всміхнувся.
— Так, Такеші. Але ми всі хворі. А ти говориш про Клин. До двадцяти бійців тут, а з іншого боку брами, можливо, вдвічі більше.
— Я не думаю, що ми справді…
Палубу раптово струсонуло, від чого Генд і Таня Вардані похитнулися. Решта нас встояла з набутою у боях легкістю, та все ж…
У волокнах судна пролунав стогін. Співошпилі на платформі, здавалося, ледь чутно співчутливо зашуміли.
Мене охопила неясна бентега. Щось не так.
Я підвів погляд на екрани й побачив, як мережа захисту знову винищила системи, що пішли в атаку. Тепер усе це неначе відбувалося трішечки ближче.
— Ви, поки мене не було, справді вирішили, що ми тут у безпеці? Так?
— Ми все підрахували, Ковачу, — Вонґсават кивнула на Сунь і Вардані. Спеціалістка з систем нахилила голову. Вардані просто вп’ялась у мене поглядом. — Виглядає на те, що той наш друзяка стикується з нами раз на дванадцять тисяч років. А зважаючи на датування більшості руїн на Санкції-IV, це означає, що цей бій відбувався вже разів зі сто — і завжди марно.
Але відчуття нікуди не поділося. Чуття Посланця, ввімкнені на максимальну потужність, підказували: щось не так; ба більше, щось було настільки не так, що я мало не відчував запах смаленого.
...схлипування хвилі-носія…
…співошпилі…
… сповільнення часу…
Я витріщився на екрани.
Треба звідси вшиватися.
— Ковачу!
— Треба…
Я відчув, як це слово вилетіло з моїх сухих вуст, так, ніби хтось інший користувався моїм чохлом проти моєї волі, а тоді перестав.
Нападник таки розпочав справжню атаку.
Це вирвалося з передніх поверхонь судна, наче живе. Аморфна, турбулентна темна крапля, плювок речовини, схожої на згусток ненависті. На вторинних екранах можна було побачити, як вона розриває структуру простору довкола себе й лишає по собі збурену реальність. Неважко було здогадатися, на що ми дивимося.
Гіперпросторова зброя.
Вигадка з експерії, а також нездорова рожева мрія всіх флотських командирів Протекторату.
Корабель, марсіянський корабель (і лише тепер я збагнув, несвідомо зрозумів інтуїцією посланця, що інший корабель — не марсіянський, і близько не схожий на марсіянський), запульсував так, що в моїх нутрощах завирувала нудота, а зуби самі собою зціпилися. Я похитнувся й упав на одне коліно.
Перед атакою в космос щось вивергнулося. Щось кипіло, звивалося й широко розчахнулося з ледве відчутним вибухом. Я відчув, як корпус довкола мене запульсував дрожем віддачі; це збурення було серйознішим за просту вібрацію в реальному просторі.
На екрані розколовся темний снаряд, розсипавшись на часточки, що здавалися дивовижно липкими. Я побачив, як зовнішній щит засвітився, здригнувся і згас, наче задмухана свічка.
Корабель заволав.
Це неможливо було описати якось інакше. Це був переливчастий крик з модуляціями, що, здавалося, виходив із повітря довкола нас. Цей звук був такий потужний, що в порівнянні з ним вереск ультравібраційної батареї «Наґіні» здавався майже стерпним. Але якщо ультравібраційний залп бив мені по вухах, то цей звук прорізав їх із невимушеністю лазерного скальпеля. Я зрозумів, що затуляти вуха марно, ще як тільки потягнувся до них.
І однак це зробив.
Крик підвищився, затримався й нарешті поволі відступив із платформи, а на зміну йому прийшов не такий нестерпний свист тривожних сигналів систем даних і тонесеньке, дедалі тихіше відлуння…
Я рвучко розвернувся.
…співошпилів.
Цього разу сумніватися було безглуздо. Співошпилі м’яко, наче вітер, що торкається стертого краю каменя, підхопили крик корабля й тепер повторювали його один одному в майже музичних спотворених гармоніях.
Це була хвиля-носій.