Тінь попередника

— Храм насторожений і закритий для моїх відчуттів.

— Що ми робитимемо далі?

Аннадір озирнувся. Гранітні стіни Лабіринту пригнічували його. Він уже відвідував споруди інших рас на далеких планетах, але ця підземна будівля випромінювала щось аж надто чуже. Бегемотові хотілося якнайшвидше залишити Лабіринт Анволі й забути про нього назавжди.

— Поки відступниця жива, Храм у небезпеці, — твердо сказала високородна жриця. Аннадір завважив, що при цих словах Сестра Хіосі зробила дивний рух, ніби хотіла обійняти Тарасваті. «Маленькій Хі також недобре в цьому лігві хижих джинів», — подумки відзначив командор, а вголос промовив:

— Храм показав, що вміє себе захищати. Та й що тепер зможе зробити Шерма без роботів і синтезатора? Вона помре за кілька днів. Якщо не від вичерпання ресурсу повітряних фільтрів, то від спраги.

— А ви що пропонуєте, командоре? — в голосі Тарасваті вперше від моменту неочікуваної перемоги над безпілотником промайнуло роздратування.

— Заберемо скеґер і знову повернемося до режиму орбітального патрулювання Фаренго. Якщо з «Максвела» спробують вислати рятувальну команду, вони себе проявлять. Тоді ми знищимо лайнер і повністю виконаємо поставлене перед нами завдання.

— Які у нас ґарантії, що Шерма не знайде в Храмі невідомі нам джерела життя?

— Джерела життя? Тут? — Аннадір недовірливо пирхнув. — Навряд чи… Далі нам все одно йти не можна. Те, що вбило цих двох, спробує вбити і нас. Можемо залишити тут одного робота і ще одного біля дірки. Якщо Шерма спробує повернутися по своєму сліду, кіборґи її знищать. Або захоплять, якщо вона потрібна вам живою.

— Не потрібна, — не замислюючись відрізала Тарасваті.

— Це спрощує завдання.

— Святі Матері доручили мені розширити горизонти знань про це місце. Якщо ми вже тут, я б хотіла оглянути один об'єкт, який свого часу бачив Хосро Нурасов.

— Об'єкт?

— Нурасов бачив Залу Часу й описав її в детальному звіті Сіоранові. Це такий величезний тунель; якщо вірити картам, він повинен бути десь поряд, десь за сто п'ятдесят метрів звідси.

— Чому «Зала Часу»?

— У всіх галактичних рас таємниця життя щільно переплетена з таємницею часу. Всі раси шукали безсмертя, і ніхто його не знайшов. Знаючі вважають, що Повзучі Отці подолали пастки на шляху визволення життя від законів часу. І гуманоїди, і ящери приходять до Зали Часу, щоб оплакати втрату цього шляху, втрату істинного знання про визволення життя з полону невмолимої послідовності.

— Чому ж тоді ці Отці не залишили знання нам чи ящерам?

— Останній паросток їхнього роду загинув несподівано.

— Несподівано? Така мудра раса…

— Їх убили. Винищили жорстоко й підло.

— Хто?

— Цього ми не знаємо.

— А ящери?

— Ящери не розповідають про це.

— Бояться?

— У ящерів є Великі табу. Ящер-відступник загине раніше, аніж встигне сказати те, на що накладене Велике табу.

— Круто. Вони вставляють до своїх тіл імплантанів-убивць?