Судова риторика: теорія і практика: навч. посіб.

За таких обставин Відповідач вважає за неможливе застосовування до нього положення ст. 212 Земельного Кодексу України у формі повернення ділянки власнику — Земельному фонду міста в особі відповідної територіальної громади, оскільки Відповідач:

1) не займав ділянку що оспорюється самовільно та умисно. Він деякий час добросовісно помилявся стосовно юридичних Меж його ділянки, а коли дізнався про таку невідповідність — почав вживати заходи з метою приведення користування земельною ділянкою у відповідність до чинного законодавства;

2) має право на передачу йому у приватну власність земельної ділянки, що оспорюється, за набувальною давністю у відповідності до ст. 119 Земельного Кодексу України, оскільки впродовж більш ніж п’ятнадцять років разом із своїми родичами відкрито, безперервно та добросовісно нею користувався;

3) вже скористався таким правом та отримав згоду Ради народних депутатів відповідної територіальної громади на передачу йому у приватну власність ділянки що оспорюється (а. с. 228).

Цілком Відповідач вважає позов Жирного В. X. безпідставним, необґрунтованим, та, враховуючи всі наявні у справі матеріали та докази, просить суд у позові відмовити та не застосовувати до Відповідача ст. 212 Земельного Кодексу України.

На думку Відповідача суд уважно, об’єктивно та всебічно вивчив всі обставини спору, що підтверджується матеріалами справи, а тому сподівається на винесення об’єктивного та законного рішення.