Філософія як історія філософії: Підручник
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-01-0127-1
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Філософія як історія філософії: Підручник». Краткое содержание книги:
Для студентів вищих навчальних закладів освіти і всіх тих, хто цікавиться філософією та історією філософії.
Діяльність свободна, коли вона виходить від конкретного Я, особистості загалом. Тому вона невизначувана, як і все, пов’язане з конкретним Я, з тривалістю. Свобода — факт, і серед усіх фактів, що констатуються, вона «найбільш ясний факт», але вловлюється цей факт тільки інтуїтивно. Російський учений І. І. Мечніков писав про Бергсона: «На думку послідовників французького філософа, він має бути поставлений в один ряд з найбільшими філософами всіх країн і часів і визнаний єдиним першорядним філософом Франції з часів Декарта і першим у Європі після Канта. Подібні думки поділяються не тільки численними учнями Бергсона, а й його товаришами по філософії. Публіка вбачає у його вченні початок нового одкровення і ломиться у двері аудиторії, у якій він читає лекції в Collegede France. Треба приходити на них принаймні за годину, щоб дістати хоч яке-небудь місце»[276].
Бергсон А. Сочинения : в 5 т. — СПб., 1914.
Гуссерль Э. Логические исследования. — К., 1995.
Гуссерль Э. Философия как строгая наука. — Новочеркасск, 1994.
Гуссерль Э. Картезианские размьшшения. — СПб., 1998.
Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии. — М, 1994.
Дильтей В. Описательная психология. — М., 1924.
История философии. Запал—Росспя—Восток — М, 1966 (ч.ІІ, гл. 1, 2, 5).
Киркегор С. Наслаждение и долг. — К, 1994.
Кьеркегор С. Страх и трепет. — М, 1993.
Кьеркегор С. Повторение. — М., 1997.
Ницше Ф. Сочинения : в 2 т. — М., 1990.
Рассел Б. Історія західної філософії. — К., 1995 (кн. III, розд. 24, 25, 28).
Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. — СПб., 1997 (ч. IV, гл. 5; ч. VIII, гл. 11; ч. X, гл. 20; ч. XII, гл. 28; ч. XIV, гл. 35).
Фрейд З. Введение в психоанализ : Лекции. — М., 1989.
Фрейд З. Леонардо да Винчи. — Ростов н/Д, 1990.
Фрейд З. Я и Оно. — М., 1990.
Фрейд З. Толкование сновидений. — К, 1991.
Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. — М., 1992.
Фромм Э. Бегство от свободы. — М., 1990.
Фромм Э. Иметь или быть? — М., 1990.
Фромм Э. Душа человека. — М., 1992.
Шестов Л. Киргегард и зкзистенциальная философия. — М, 1992.
Шопенгауэр А. Полн. собр. соч. : в 4т. — М., 1900—1910.
Юнг К. Г. Воспоминания, сновидения, размышления. — К., 1994.
Юнг К. Г. Психология бессознательного. — М., 1994.
Юнг К. Г. Либидо, его метаморфозы и символы. — СПб., 1994.
Юнг К. Г. Психологические типы. — СПб., 1995.
Розділ 4 ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ФІЛОСОФІЯ
«Фундаментальна онтологія» М. Гайдеггера
У попередній темі вже йшлося про екзистенційну позицію С. К’єркегора, який на противагу новоєвропейській традиції зведення людини у філософії до ролі суб’єкта (абстрагованої від людини свідомості) протиставив «онтологічного суб’єкта» — поняття екзистенції як специфічно людського буття. Говорилося також про німецького філософа Е. Гуссерля, який за допомогою сформованого ним методу феноменологічної редукції подолав «зовнішність» буття для пізнавального осягнення його свідомістю, перетворивши його на «внутрішній» для свідомості пізнаваний предмет — інтенційний об’єкт («корелят» свідомості), «феномен» («те, що саме себе показує», безпосередньо споглядається). Зусилля названих мислителів були продовжені німецьким філософом М. Гайдеггером (1889—1976) — родоначальником німецького екзистенціалізму (хоча сам термін «екзистенціалізм» стосовно своєї філософії Гайдеггер не вживав).
Гайдеггер навчався у Фрайбурзькому університеті (1909—1915), де вивчав теологію, філософію, математику, природничі науки. Потім (1915—1923) викладав у тому ж університеті філософію, зокрема був асистентом Гуссерля; у 1923—1929 рр. — професор Марбурзького університету. З 1929 р. керує кафедрою філософії у Фрайбурзі, у 1933 р. — ректор Фрайбурзького університету. Наступного року подав у відставку, не спрацювавшись з нацистським керівництвом. З цього часу й до смерті (1976) — професор Фрайбурзького університету. Програмна праця Гайдеггера — «Буття і час» (1927), інші праці: «Про сутність основи» (1929), «Кант і проблеми метафізики» (1929), «Вступ до метафізики» (1935), «Вчення Платона про істину» (1942), «Про сутність істини» (1943), «Лісові стежини» (1945), «Лист про гуманізм» (1947), «Що таке мислення» (1952) та ін.
276
Мечников И. И. Сорок лет искания рационального мировоззрения. — 1925. — С. 25.