Сон кельта

Вони пригадали, як кілька років тому брали участь у дискусії про символи з Гербертом Вордом у Парижі. Той показав їм одну зі своїх недавніх скульптур, якою був дуже задоволений: африканського чаклуна. То була справді чудова статуетка, яка, попри свій реалістичний характер, показувала все, що було потаємного й таємничого в тому чоловікові зі змережаним порізами обличчям, з мітлою й черепом у руках, свідомого тієї могутності, якою наділили його божества лісу, струмків і диких звірів і якому чоловіки та жінки його племені сліпо підкорялися, вірячи, що він боронить їх від заклять, хвороб, страху й що він забезпечує їхній зв’язок із потойбічним світом.

— Усі ми носимо всередині одного з цих предків, — сказав Герберт, показуючи на бронзового чаклуна, який із напівзаплющеними очима, здавалося, поринув в один зі снів, у які ми поринаємо, випивши певні відвари трав. — Доказ? Ті символи, до яких ми ставимося з особливою повагою. Герби, прапори, хрести.

Роджер і Аліса заперечили йому, сказавши, що на символи не слід дивитися як на анахронізми ірраціональної ери людства. Навпаки, прапор, наприклад, є символом людської спільноти, яка почуває себе солідарною й поділяє вірування, переконання, звичаї, разом із тим шануючи індивідуальні відмінності та розходження, які не руйнують, а лише зміцнюють їхній спільний займенник. Обоє призналися в тому, що завжди переживають глибоке хвилювання, коли бачать, як майоріє республіканський прапор Ірландії. Як глузували з них Герберт і Саріта, коли почули цю фразу!

Коли Аліса довідалася, що тоді як Пірс зачитував Декларацію незалежності, багато ірландських республіканських прапорів майоріли над дахами Головного поштамту, Ліберті-Холу[9], а потім побачила фотографії прапорів на будинках, захоплених повстанцями Дубліна, таких як готелі «Метрополь» і «Імперіал», якими вітер метляв у вікнах та на балконах, їй стислося горло. Те видовище мало наповнити відчуттям безмежного щастя всіх, хто міг його бачити. Згодом вона також довідалася, що за кілька тижнів до повстання жінки з організації «Куман на Мбан», допоміжного жіночого відділу «Добровольців», — тоді як чоловіки готували домашні бомби, патрони з динамітними зарядами, гранати, піки й багнети, — збирали ліки, бинти, дезінфектанти й шили ті самі триколірні прапори, які зметнулися вгору вранці в понеділок 24 квітня над дахами будинків у центрі Дубліна. Будинок Планкетів на передмісті Кіммейдж був найбільшою фабрикою зброї та прапорів для повстання.