Габрієла [на украинском языке]

Мундіньйо був настільки здивований, що ледве міг промовити:

— Та разом з вами, полковнику, ми гори звернемо.

— Але поки що мовчіть про те, що почули від мене. Десь напередодні виборів я потурбуюсь, аби оголосити своє рішення.

Проте зберігати таємницю так довго, як підказувала йому мудрість і обережність, не вдалося. Десь за кілька днів полковник Раміро запросив Арістотелеса в Ільєус, щоб оголосити список кандидатів від правлячої партії. Арістотелес порадився із своїми найвпливовішими друзями і рушив автобусом до Ільєуса.

Полковник Раміро, не давши наказу відкрити вітальню, де стояли стільці з високими спинками, вручив Піресу список:

«У федеральні депутати — сеньйор Вітор Мело». Далі йшли інші імена. Арістотелес повільно прочитав папір, немов по складах, і повернув його Бастосу.

— За цього сеньйора Вітора, полковнику, я більше не голосую, навіть коли настане новий потоп. Він ні на що не здатний. Я звертався до нього безліч разів, але наслідків, на жаль, ніяких.

Суворим тоном, немовби караючи неслухняну дитину, Раміро запитав:

— Чому ви не повідомили про свої вимоги мені? Якби ви діяли через мене, він би не відмовив. Самі винні. Що ж стосується голосування, то його висуває уряд, і ми обиратимемо його. Сам губернатор обіцяв...

— Але ж не я...

— Що ви хочете сказати?

— Я вже сказав, полковнику. За цього жевжика я не голосуватиму.

— Тоді за кого ж?

Арістотелес окинув поглядом кімнату, потім глянув в очі Раміро:

— За Мундіньйо Фалкана.

Старий зблід і підвівся, опираючись на костур.

— Ви це серйозно?

— Цілком!

— Тоді геть з мого дому,— він показав пальцем на двері.— І негайно!

Арістотелес вийшов, він був абсолютно спокійним, і рушив прямо до редакції «Діаріо де Ільєус». Там він сказав Кловісу Кості:

— Можете повідомити, що я приєднався до сеньйора Мундіньйо.

Жеруза побачила діда, який нерухомо сидів на стільці.

— Дідусю! Що трапилось? — На її крик прибігла мати і негайно послала служницю до лікаря.

Прийшовши до тями, старий пробурмотів:

— Не треба лікаря. Звеліть гукнути кума Амансіо. В цю ж мить!

Лікар поклав Раміро в ліжко. Доктор Демосфенес сказав Алфредо і Тоніко:

— Мабуть, він дуже розхвилювався. А цього не слід було допускати. Ще один такий припадок — і серце не витримає.

Прийшов Амансіо Леал, якому повідомили про те, що трапилося під час сніданку. Вся його родина перелякалася. Амансіо зайшов до Раміро в спальню і пробув там якийсь час.