Джек на Сході
- Автор: Белянин Андрей Олегович
- Серия: Джек — Божевільний Король #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-365-007-9
- Переводчик: Н. Похиленко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Джек на Сході». Краткое содержание книги:
Якщо ви вже знайомі з книжками відомого російського письменника Андрія Бєляніна «Джек — Божевільний Король» та «Джек і таємниця стародавнього замку», то, звичайно, здогадалися, про кого йде мова. А якщо ні — ви нічого не втрачаєте, бо Джек та компанія завжди раді вітати вас — тепер вже українською!
— А де ж люди? Бо догляд за такими приміщеннями потребує величезної кількості робочих рук.
— Хан іфритів не тримає на службі людей. Вони надто вимогливі, вередливі, часто хворіють, турбуються про власні родини, і взагалі — джини самі з усім впораються.
— Дивно… і от ще: я чула, начебто кожний хан на Сході має гарем. Чому ми туди не зайшли?
— Це заборонена тема, моя пані. Про гарем не можна говорити вголос. Господар дізнається, такий скандал влаштує!.. — Лю-ля-ке-Баб навіть став менший на зріст. — Але, між нами кажучи, по-моєму, у повелителя серйозні проблеми з жінками. Він навикрадав їх стільки, що тепер не знає, як їх позбутися, і тримає усіх в одній коморі.
— Де? — вражено запитала Шелті.
— У коморі. Коли господарю набридає нова дружина, він перетворює її на черевик і ховає в комору. Вона в нас вже під саму зав’язку набита запиленими черевиками, й усі на ліву ногу.
— Та ваш хан просто хворий — так поводитися з жінками! Ну, я ним займуся! Негайно веди його сюди!
— Не можу, пані, він у від’їзді. Якщо хочете, краще поки погуляємо садком.
Нічого не поробиш. Дочка лицаря знизала плечима, відклавши засукування рукавів до більш слушного часу. Садок був такий же чудовий, як і весь палац. Тут росли дерева з усіх країн світу. На гілках співали різнобарвні пташки, вільно ходили тигри та леопарди, олені та антилопи, зайці та лиси — ніхто не намагався нікого з’їсти.
— Ти можеш гуляти тут, скільки захочеш, але не повинна виходити за межі оази. Це місце зачароване, і той, хто хоча б спробує вирватися з його кола, згорить живцем під час перетинання кордону. Крім господаря і нас, джинів, звичайно.
— А тварини і птахи?
— Вони нікуди не підуть самі. Ти можеш навіть погладити їх, ніхто не заподіє тобі шкоди, але якщо до оази спробує увійти чужинець, тварини розтерзають нечестивця. Тому сюди ніхто й не ходить.
— Ну… одна людина сюди точно заявиться, — з посмішкою промовила леді Шелті.
— На таке може насмілитися лише безумець! — хмикнув джин.
— Так, він і є справжній божевільний, — гордо підтвердила дочка лицаря. — До речі, наскільки я пам’ятаю, разом зі мною була викрадена єдина дочка марокканського султана — місяцелика красуня Гюль-Гюль. Де вона?
— Он у тій башті. Її покої схожі на твої, і я повинен слугувати вам обом.
— Тоді ходімо до неї в гості. Я хочу ближче познайомитися зі своєю сестрою по нещастю. Це ж не заборонено?
— Ні. Слухаю і скоряюся, моя пані.
За мить мисливиця розплющила очі у великій багато обставленій кімнаті. На розкішному ліжку під балдахіном спокійно спала чорноволоса спадкоємиця марокканського престолу.
— Агов, принцесо! Час прокидатися, — і Шелті безапеляційно стягла з Гюль-Гюль шовкову ковдру. — Скоро полудень. Вставай, сонько, на нас чекають великі справи.
Незрівнянна Гюль-Гюль відпихала її руками й ногами, абсолютно не бажаючи підніматися, але дочка лицаря була невмолима. Нарешті розгнівана східна красуня сіла і вибухнула барвистою промовою:
— У, бліда дочко північних шакалів! Якого шайтана ти насмілилася перервати мій променистий сон у такий ранній час?!
— Від такої ж чую, чорноброва багдадська корово! — У тон принцесі відповіла Шелті. — Сонце вже в зеніті, а без твоєї допомоги мені буде важко втекти від хана іфритів.
— Дурна курко, навіщо від нього тікати? Усім відомо, що в нього великий гарем, що його дружини живуть у розкошах та неробстві, він виконує всі їхні примхи і навіть допомагає тестям та тещам, завалюючи їх незліченними дарунками.
— Тупа вороно! Он у джина спитай: замість гарему тут комора, куди складають колишніх дружин, коли викрадають нових. Хан перетворює їх на старі черевики і економить житлову прощу.
— Нечестива свиня! Може, з іншими він так і чинить. Якщо він чоловік і пан, то на все його воля… Але мене він назавжди залишить поруч і вже ні з ким більше ніколи не одружуватиметься!
— Самозакохана ослице! Такому розбещеному мерзотникові завжди захочеться чогось свіженького. Гей, Лю-ля-ке-Бабе, як часто ваш хан змінює своїх жінок?
— Кожного місяця, моя пані.
— Велелюбний козел! — в один голос видали ошелешені дівчата. Трохи поміркувавши, вони подали одна одній руки:
— Шелті з Бесклахому, дочка лицаря.
— Гюль-Гюль з Кефрі, дочка султана. Що ти збираєшся робити?