Усі птахи в небі (ЛП)

Батьки Лоуренса вирішили, що Патриція була його подружкою, і не бажали слухати жодних заперечень. Вони пропонували їм записатися на курс танців, і навіть возити їх туди і назад — і не забували нагадувати про це.

Лоуренс не хотів про це навіть чути.

— До речі про знайомство у вашому віці. — Матір Лоуренса сиділа напроти нього, коли він закінчував сніданок. Батько вже пішов на роботу. — Це не абсолютно. Це як практика. Навчання. Ви знаєте, що це не буде вас до чогось зобов'язувати. Але це не означає, що це неважливо. — Вона була одіта у блузку і легкі штани.

— Дякую за ваше відношення, мамо. Я ціную всі ваші цікаві ідеї.

— Ти завжди насміхаєшся зі своєї бідної матері. — Вона підняла руки, попереджуючи його протест. — Але ти повинен вислухати. Коли ти любиш малого песика — ти навчаєш його. Ти вже підліток, дорогенький, і ти не будеш нормальним без навичок дружби і знайомства. Я просто підказую тобі, що не слід забувати про майбутнє, і потрібно максимально використати час навчання у середній школі. Послухай тих, хто про це дещо знає. — Матір Лоуренса пішла до п'ятої школи, замість того щоб ходити до першої, щоб бути ближче до майбутнього батька Лоуренса, і це був перший з багатьох компромісів, які зрештою закінчилися цією кухнею.

— Вона не моя подружка, мамо. Вона лише навчає мене цінувати природу.

— Ну, можливо, ви повинні зробити щось ще. Вона здається дуже гарненькою дівчиною. Дуже добре вихована. У неї чудове волосся. Я б зробила їй пропозицію, якби була тобою.

Лоуренс почав відчуватися настільки незручно при цій розмові, що не тільки його шкіра запашіла:його кістки, нутрощі, кровоносні судини також пашіли. Він відчув, що сидить на жорсткому дерев'яному стільці. Нарешті він зрозумів, що означали всі ці жахливі історії, де розповідалося про жахливий страх, що заповзає у вашу душу. Ось що відчув Лоуренс, слухаючи, як його мати намагалася поговорити з ним про дівчат.

І було ще гірше, коли Лоуренс чув, як інші хлопці в школі шепочуться про нього і про Патрицію. Коли Лоуренс переодівався у роздягальні перед уроком фізкультури, хлопці, які як правило приділяли йому нуль уваги, такі як Джеймс Блаз Донован, почали питати його, чи на ньому його сорочка. І пропонували деякі поради, які прочитали з інтернету. Лоуренс опускав голову вниз і відмовчувався. Він не міг звикнути до того, що втратив машину часу саме тоді, коли вона була йому найбільш потрібна.

Одного разу Лоуренс і Патриція сиділи поруч один з одним під час обіду, не один з одним, а просто сусідами за довгим столом, де хлопчики переважно сиділи на одному кінці, а дівчата — на іншому. Лоуренс нахилився і запитав:

— У школі думають, що ми... ну... друг-подружка. Це тебе не дивує? — Він хотів, щоб це прозвучало так, ніби він думає, що це не така велика справа, і що він просто висловлює стурбованість почуттями Патриції.

Патриція тільки знизала плечима.

— Я думаю, у людей завжди буде щось на язиці, вірно? — Вона була таки дивною дівчинкою, з очима, які іноді виглядали карими, а іноді зеленими, а також темним прямим волоссям, яке не любила закручувати.