Псалтир (на українській мові)
- Автор:
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Псалтир (на українській мові)». Краткое содержание книги:
Кафизма №6
Псалом Давида.
На спомин [про суботу].
1-2Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.
3Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.
4Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.
5Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.
6Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.
7Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.
8Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.
9Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.
10Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.
11Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.
12Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.
13А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.
14Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.
15І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.
16Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.
17Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.
18Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.
19Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.
20Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.
21Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.
22Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.
23Поспіши на поміч мені, Господи спасіння мого.
Начальнику хору Ідифуму.
Псалом Давида.
1-2Я сказав: “Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною”.
3Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
4Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
5“Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх — яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій”.
6Ти, мов п’ядями, виміряв дні мої, і вік мій — як ніщо перед Тобою.
7Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
8І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя — на Тебе.
9Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
10Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
11Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
12Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
13Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
14Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
Начальнику хору.
Псалом Давида. (Пророчий).
1-2Твердо я надіявся на Господа, і Він прихилився до мене і почув молитву мою.
3Він вивів мене з ями пристрастей і в’язкого болота, поставив на камені ноги мої і зміцнив стопи мої.
4Він вклав в уста мої пісню нову — хвалу Богу нашому. Многі побачать, і убояться, і будуть уповати на Господа.
5Блаженна людина, яка покладає надію свою на Господа і не звертається до гордих і до тих, що схиляються до неправди.
6Господи, Боже мій! Як багато створив Ти чудес Твоїх для нас! Хто уподібниться Тобі помислами Твоїми про нас! Хотів би я говорити і перелічити, але вони перевищують всяке число.
7Жертви і принесення Ти не захотів, але Ти відкрив мені вуха. Всепалення і жертви за гріх Ти не бажав.
8Тоді я сказав: “Ось іду; у свитку книжному написано про мене.
9Я бажаю виконати волю Твою, Боже мій, і закон Твій у серці моїм”.
10Я сповіщав про правду Твою в зібранні великому і не спиняв уст моїх. Ти знаєш, Господи.
11Не втаїв я правди Твоєї в серці моїм; я всім сповіщав про істину й спасіння Твоє. Не затаїв милости й вірности Твоєї перед зібранням великим.
12Ти ж, Господи, не віддаляй від мене милосердя Твого. Милість Твоя й істина Твоя нехай завжди охороняють мене.