Міфи України

Чорного півня не слід тримати у дворі, тому що там, де він їсть, ніколи не живуть в мирі і злагоді чоловік з жінкою. Аби нишком зчинити в якійсь сім’ї сварку між чоловіком і жінкою, досить лише принести їм у подарунок чорну курку (Старобільський повіт).

Не говоритимемо тут про те, яку велику роль відіграє й понині півень у народних казках і різноманітних (особливо весільних) обрядах, а також яку важливу роль відігравав він у давнину як жертовна тварина і як символ сонця, в переносному значенні — всього світлого й доброго, а скажемо ще принагідно декілька слів про півня-царика. Півня цього можна, — кажуть у Чигиринському повіті, — впізнати ще тоді, коли він перебуває в яйці, бо він вже в яйці пищить. З віком він стає дуже сильним і сміливим, так що його бояться не тільки півні, а навіть сам диявол, який не сміє ввійти у двір, де є півень-царик. До півня цього на Україні ставляться з великою повагою, і різати його вважається справою нерозсудливою і грішною. Чумаки, вирушаючи у велику дорогу, беруть його із собою як найкращий і надійний оберіг від усього лихого. Професор М. Сумцов на підставі оповіді, записаної п. Підберезьким у Чигиринському повіті, та іншої оповіді, записаної поблизу міста Охтирки Харківської губернії і обробленої в художній формі Я.І. Щоголевим у невиданому вірші його «Климентові хутори», схильний ототожнити півня-царика з тим червоним півнем, який, за народним повір’ям, відкриває скарби. А в паралель до українських повір’їв про півня-царика ставить дуже схоже чеське повір’я про білого півня, який начебто приносить у дім щастя і охороняє його від злих чарів.

Гусей (Anser) і качок (Anas) Господь благословив у їжу людям за те, що вони прикрили Спасителя соломою, коли Він ховався від «жидів». Гусей «для завода» треба купувати з верхоріччя, «за водою» — тоді вони краще плодитимуться. Купованих «для завода» гусей і качок (а також взагалі усяку птицю й дрібну скотину) мусить ловити сам покупець, а не продавець. Коли виведуться маленькі гусенята, їм припалюють страсною свічкою пушок на голівках, «щоб шуліка не хватала». Якщо в гусака вирвати з крил навхрест по три пір’їнки, то він пропаде (Старобільський повіт). Дикі гуси (або сірі — Anser ferus, cinereus, vulgaris, sylvestris palustris, Anas anser) походять із землі (Ушицький повіт). На зиму вони відлітають від нас у вирій, на теплі води. Коли дикі гуси повертаються навесні до нас, то, хто їх побачить, має взяти в руки віхоть соломи й підкинути його тричі вгору, вимовляючи при цьому: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздо, а нам на здоров’ячко!» Солому цю потім треба зібрати і покласти під свійських гусей або курей-квочок — на кожне яйце по соломинці: тоді гуска або курка-квочка виведуть стільки пташенят, на скількох яйцях вони були підсипані, не буде жодного бовтуна (Проскурівський повіт).