Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
убоїще захарчоване, убоїще спрацьоване, убоїще струджене,
убоїще зірване, убоїще мертвородне, убоїще червиве,
убоїще побіденне, убоїще горопашне, убоїще репнуте,
убоїще спущене, убоїще розхряпане, убоїще розклепане,
убоїще викладене, убоїще скаплунене, убоїще вихолощене,
убоїще виложене, убоїще зглечене, убоїще кастроване,
убоїще язвенне, убоїще варікозне, убоїще гангренозне,
убоїще розгвинчене, убоїще золотушне, убоїще скупердяйливе,
убоїще пріле, убоїще легле, убоїще заваляще,
убоїще куксувате, убоїще безпале, убоїще пропале,
убоїще зморене, убоїще замліле, убоїще розшарпане,
убоїще трепановане, убоїще смагляве, убоїще заманіжене,
убоїще хиряве, убоїще миршаве, убоїще захляле,
убоїще змарніле, убоїще занепале, убоїще оспале,
убоїще улещене, убоїще приголублене, убоїще обласкане,
убоїще вичавлене, убоїще розчленоване, убоїще вительбушене,
убоїще законене, убоїще зачате, убоїще вичорнене,
убоїще поточене, убоїще згризене, убоїще синкоповане,
убоїще корковане, убоїще п'явковане, убоїще хоровите,
убоїще розбите, убоїще розпороте, убоїще почикрижене,
убоїще прозірчасте, убоїще щербате, убоїще облуплене,
убоїще запалене, убоїще дихавичне, убоїще пакосливе,
убоїще ти бісове, Панурґ, мій друже, як тобі це уготовано наперед, невже ти кинешся планети назуспіт повертати? Всі сфери небесні переплутувати? У рушіях Фатума дошукуватися похибок? Затуплювати веретена, обмовляти мотовила, оббрехати бобини, зганити шпулі, обгудити нитки, порозпускати нитки Парок? Та ти здурів, убоїще! Ти гірший за тих Гігантів. Послухай, убоїще. Що тобі краще: бути ревнивцем безпричинно чи стати рогатим, сам того не відаючи?
— Я б не хотів (відповів Панурґ) ні того, ні того. Та як я одного дня помічу, що став тим або тим, то дам лад, аби тільки дубці не перевелися.
Далебі, брате Жане, ліпше мені не женитися. Послухай, що мені мовлять дзвони, тепер вони зовсім близько:
Ісусехристе! Я вже не знаю, на яку ступити. Чому ж тоді ви, голови у богородицях, не вигадали якогось засобу проти цього? Невже одружених чоловіків так покривдила природа, що їм годі прожити на цьому світі, не скотившись у провалля і вовчі ями рогоносіння?
— Я можу (сказав брат Жан) навчити тебе хитрощам, завдяки яким твоя жінка ніколи не наставить тобі роги, як ти цього не допустиш сам.
— Спасибі тобі (відгукнувся Панурґ), убоїще оксамитове. Ну, то я слухаю, друже мій.
— Замов собі (сказав брат Жан) персня у Ганса Каруеля, великого ювеліра царя Мелінда.
Ганс Каруель був чоловік учений, досвідчений, одукований, був чоловік почтивий, добрий, справедливий, великодушний, милосердний, до того ж щедрий даритель, філософ, але з веселунів, добрий товариш і балясник, яких мало; ходив з черевцем, похитуючи головою, і вдався трохи вайлуватий. Уже на схилку свого віку одружився з донькою бальї Конкордата, жінкою молодою, гарною, звабливою, гожою, зальотною, дуже грайливою з сусідами і служниками. Ось чому і кількох тижнів не минуло, як він став ревнивим, як тигр, і запідозрив її в походеньках на стороні. З метою запобігти цьому почав він її частувати казочками про страшні напасті, спричинені перелюбом; зчаста читав їй переказ про цнотливих жінок; розводився про сором'язливість; подарував їй книгу Похвала подружній вірності, останніми словами проклинаючи підступність заміжніх жінок перелюбниць; а ще підніс їй гарний ґердан, східними шафірами обсаджений. Попри все, вона не переставала загравати і пускати бісики сусідам, тільки збільшуючи цим його ревнощі.
Одної ночі, коли він лежав біля неї, мучений гризотами, йому приснилося, що він зустрівся з Дияволом і розповів тому про свою біду. Диявол його потішив і надів йому на підмізинець каблучку, кажучи: «Дарую тобі цю каблучку; поки перстень буде в тебе на пальці, твоя жінка не зійдеться з іншим без того, щоб ти не знав і не дав на це згоду». — «Красно дякую (сказав Ганс Каруель), пане Дияволе! Я радше Магомета зречуся, ніж дозволю зняти його з пальця». З цим Диявол і згинув. Ганс Каруель, сповнений радости, прокинувся і усвідомив, що він устромив пальця у теє як його? своєї жінки. Ага, я забув сказати, що жінка його, відчувши це, відсунула свій зад, ніби кажучи: «Ба ні, не це треба туди пхати»; і тоді Гансу Каруелю здалося, ніби в нього хочуть украсти його каблучку.
Ну що, чим це не надійний засіб? Беручи це за приклад, подбай, як ти мені віриш, про те, щоб каблучка твоєї жінки зоставалася постійно на пальці.
Тут завершилася їхня розмова і завершилася їхня виправа.