Лицарі Дикого Поля. Том 2

А через три дні Марко і Христина повінчалися. Весілля планували зробити скромним — і нареченого й наречену мучив смуток від того, що занадто багатьох дорогих для них людей на ньому не буде. Але коли вони зібралися їхати до церкви, у дворі пролунав шум — це приїхав сам гетьман Хмельницький, який саме був у Києві. Марко і Христина здивовано перезирнулися й побігли в сіни зустрічати гетьмана.

— Отже, ось так?! Вирішили без мене обійтися? — трохи ображено сказав гетьман, коли увійшов у дім.

Як Хмельницький дізнався про їхнє весілля — невідомо. Але його присутність принесла їм обом радість. Христина витончено вклонилася гетьманові, а Марко відповів:

— Даруй нам, пане гетьмане! Але ж ми вирішили влаштувати скромне весілля. Мого батька немає в живих, та й Христининого теж. І, крім того...

— Розумію! — трохи нахмурившись і зітхнувши, відповів Хмельницький. — Але не треба говорити про сумне в такий світлий день. От уже ніколи й подумати не міг, що в Дикому Полі ростуть такі прекрасні квіти, як ти, мила панночко! — гетьман із замилуванням подивився на Христину. — Мені дуже шкода, що я не був знайомий із твоїм батьком. Але дозволь мені, моя панно, замінити його сьогодні!

Христина всміхнулася, ввічливо й барвисто подякувала, чим дуже здивувала гетьмана. Ну не дарма ж вона жила та навчалася у Кракові! Щоправда, Хмельницький про це не знав.

Поява гетьмана на весіллі у Воловодченка дуже здивувала всіх його сусідів. На урочистому в’їзді Хмельницького в Київ не побували хіба що лежачі хворі — народ обожнював свого гетьмана. Але ніхто й подумати не міг про те, що він з’явиться на весіллі якогось низового козака — сусіди були мало обізнані про кар’єру Марка. Зате після цього в очах сусідів Марко став мало не героєм. А та рідня, яка прибігла на весілля й до церкви подивитися на вінчання, а заодно поїсти та випити за здоров’я молодих, залишилася задоволеною — і гетьманом і молодятами. Дійсно, з гордої Христини та мужнього Марка вийшла гарна пара. Було на що подивитися!