Пастка-22
- Автор: Хеллер Джозеф
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книги - XXI
- ISBN: 978-617-614-135-8
- Переводчик: Олена Фешовець
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Пастка-22». Краткое содержание книги:
Переклад з англійської Олени Фешовець
— Я втратив яйця! Аарфі, я втратив яйця! — Аарфі не чув, і Йосаріан нахилився вперед і смикнув його за руку. — Аарфі, рятуй мене, — благав він, мало не плачучи. — Мене поранено! Мене поранено!
Аарфі поволі обернувся, дивакувато усміхаючись.
— Що?
— Мене поранено, Аарфі! Рятуй мене!
Аарфі знову люб’язно усміхнувся і знизав плечима.
— Я тебе не чую, — сказав він.
— Ти що, не бачиш? — недовірливо вигукнув Йосаріан і показав на темну калюжу крові, що розповзалась під ним на всі боки. — Мене поранило! Рятуй мене, ради Бога! Аарфі, рятуй мене!
— Я не чую тебе, — терпляче поскаржився Аарфі, прикладаючи свою пухку долоню до зблідлої вушної раковини. — Що ти сказав?
Йосаріан відповів гаснучим голосом, раптом втомившись від того крику, від усієї тієї розпачливої, нестерпної, безглуздої ситуації. Він помирав, і нікому до цього не було діла:
— Не переймайся.
— Що? — крикнув Аарфі.
— Я сказав, я втратив яйця! Ти не чуєш? Мене поранено в пах!
— Я тебе не чую, — буркнув Аарфі.
— Я сказав, не переймайся! — Йосаріан верескнув, з жахом відчувши себе у пастці, раптово він дуже ослаб і затремтів з холоду.
Аарфі знову засмучено похитав головою й опустив своє непристойне молочно-біле вухо прямо Йосаріанові до обличчя.
— Просто говори голосніше, друже. Просто говори голосніше.
Відчепися від мене, вилупку! Тупий, бездушний вилупок, відчепися від мене! — Йосаріан схлипнув. Йому хотілось віддубасити Аарфі, та в нього не було сили підняти руки. Натомість він вирішив поспати і непритомний звалився на бік. Його поранило у стегно, і коли він отямився, то побачив, що коло нього, стоячи навколішках, клопочеться Маквот. Йому полегшало, хоча з-за плеча Маквота з безтурботною цікавістю виглядало розпухле, мов у херувима, лице Аарфі. Йосаріан, відчуваючи себе зле, усміхнувся кволо до Маквота і спитав:
— Хто на господарстві?
Маквот ніяк не відреагував. З наростаючим жахом Йосаріан набрав у легені побільше повітря і повторив свої слова якомога голосніше.
Маквот підвів очі.
— Господи, я радий, що ти живий! — вигукнув він, з полегшенням перевівши віддих. Веселі, ласкаві зморшки біля кутиків його очей побіліли від напруги, а обличчя лисніло від поту й кіптяви. Він обмотував безконечним бинтом Йосаріанову ногу поверх об’ємного ватного тампона, притиснутого до внутрішньої сторони стегна. — За штурвалом Нейтлі. Бідолаха трохи не розревівся, коли почув, що тебе поранило. Він усе ще думає, що тебе вбили. Тобі перебило артерію, але, здається, я зупинив кров. І впорснув тобі трохи морфію.
— Дай ще.
— Трохи заскоро. Я впорсну ще трохи, коли почне боліти.
— Вже болить.
— Ну що ж, хай їм чорт, — сказав Маквот і впорснув ще один шприц морфію в руку Йосаріана.
— Коли скажеш Нейтлі, що зі мною все гаразд... — заговорив Йосаріан до Маквота і знову знепритомнів: світ скаламутнів за плівкою якогось полуничного киселю і потонув у низькому баритональному гулі. Він прийшов до тями в санітарній машині й підбадьорливо усміхнувся до насупленого, засмученого Дока Деніки з профілем довгоносика, та через дві-три запаморочливі секунди світ знову замерехтів червоними пелюстками, а тоді почорнів і занурився у бездонну тишу.
Йосаріан прокинувся у шпиталі й відразу ж заснув. Коли прокинувся ще раз, запах ефіру вивітрився, а в ліжку навпроти лежав у піжамі Данбар і запевняв, що він зовсім не Данбар, а якийсь a fortiori[35]. Здурів, подумав про нього Йосаріан. Він скептично скривив губи, почувши Данбарову новину, але знову заснув неспокійним сном, прокинувшись за день чи два. Медсестер у палаті не було, він обережно виліз із ліжка, щоб роздивитися, що тут діється. Підлога під ним гойдалася, як пліт біля берега на Піанозі, а шви на внутрішній стороні стегна, немов дрібні риб’ячі зубки, покусували йому тіло, коли він шкутильгав через прохід до спинки Данбарового ліжка, щоб роздивитись ім'я на температурній карті й переконатися, що Данбар казав правду: він уже не Данбар, а молодший лейтенант Антоні Ф. Фортіорі.
35
Тим більше (лат.)