Смерть у кредит
- Автор: Селин Луи Фердинанд
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Вид-во Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-58-1
- Переводчик: Роман Осадчук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Смерть у кредит». Краткое содержание книги:
Селіна часто називають «революціонером у літературі», оскільки він чи не вперше почав застосовувати прийом майже буквальної імітації розмовного стилю у літературі, через що в його текстах можна часто зустріти вульгаризми та «низьку лексику», які дивним чином поєднуються з високим стилем майже поетичної оповіді. Вся творчість Селіна пронизана рефлексіями на бурхливі і заплутані, жорстокі й величні події XX сторіччя, серед яких він намагається віднайти місце для власне людини, і такий пошук найчастіше закінчується тим, що критики назвали «літературою бунту проти суспільства».
Цим незвичайним витвором він майже миттєво прославився на всю Америку… Латинську… як сміливий новатор. Уже за кілька місяців Уругвайська академія зібралася на пленарне засідання й одностайно обрала його «Bolversatore Savantissimo» зі статусом «довічного члена»… До того ж місто Монтевідео через місяць проголосило його «Citadinis Etematis Amicissimus». Куртіаль сподівався, що такі титули та тріумф принесуть йому іншу славу, піднесенішу… й він зможе розгорнути масштабну діяльність… Очолити рух глибокого філософського спрямування… «Друзі Чистого Розуму»… Та дзузьки! Дідька лисого! Вперше у своєму житті він потрапив пальцем у небо! Він цілковито прорахувався… Велике ім'я Оґюста Конта вирушило до антипода, але не перетнуло моря назад! Воно навічно залишилося на Ла Платі. Воно вже не повернулося в рідну домівку. Воно так і залишилося в американців, і все-таки протягом декількох місяців він намагався зробити неможливе… У «Майстротроні» він не шкодував місця, намагаючись надати своїй «молитві» привабливого французького присмаку, він переробив її на ребус, вивернув, як камізельку, засіяв крихітним насінням лестощів… зробив войовничою… в стилі Корнеля… агресивною і, нарешті, запопадливою… Марна праця!
Навіть погруддя Оґюста Конта, спершу встановлене на найвиднішому місці, ліворуч від великого Фламмаріона, не подобалося клієнтам, його довелося прибрати. Він прорахувався. Передплатники невдоволено пирхали. Наскільки безперечною здавалася їм популярність самого Фламмаріона, настільки ж викликав у них огиду Оґюст. Він відштовхував їх від вітрини… У буквальному сенсі! Інакше не скажеш!
Іноді вечорами, коли його охоплювала туга, Куртіаль виголошував дивні промови…
«Одного разу, Фердінане, я поїду геть… Поїду під три чорти, ось побачиш! Я поїду дуже далеко… Зовсім один… На свої власні кошти!.. Побачиш!..»
Після цього він ніби замислювався… Я не хотів йому надокучати. Такий настрій повертався до нього час від часу… І це мене дуже інтриґувало…
Перш ніж я потрапив до Перейра, мій дядько робив усе можливе, аби мене десь прилаштувати, він буквально вергав гори, задіяв увесь свій блат і всіх знайомих… У кожній фірмі, в яку він заходив, він говорив про мене у похвальному тоні… та результату було катма… Звичайно, він охоче утримував мене й надавав житло у своїй квартирі на вулиці Конвенту, але зрештою він був небагатий… це не могло тривати вічно! Бути тягарем для нього було неправильно… Окрім того, я створював незручності в його квартирі… помешкання було не надто просторе… Я прикидався, що сплю, щораз, як він приводив додому якусь чергову мальвіну… й ступав навшпиньки… хай там як, але я йому заважав.