Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг». Краткое содержание книги:
Скільки ще друзів і соратників належить втратити легендарному Річарду Сайфера, лорду Ралу, Шукачеві Істини?
Можливо, щось вирішить, нарешті, відкрита битва з безжальним Соноходцем Джеганем, що завойовує все нові землі і стверджує на них жахливу владу Темряви?
На це питання не можуть — або не бажають — відповісти сповідниці, для яких немає таємниць.
Значить, Річарду належить знов вийти на бій з повелителем Мороку — і в громі зброї і мовчанні полеглих пізнати Дев'яте Правило Чарівника …
Ніхто з солдатів не вимовив ні слова. Вони стояли занімілі, не виявляючи жодних емоцій у відповідь на ці новини, можливо, найстрашніші з почутих ними за всі їхні молоді життя. Вони й справді були чоловіками, зробленими зі сталі.
Генерал провів рукою по обличчю, немов їх загальне занепокоєння зачіпало його особисто. — Отже виходить, що ідуча на південь армія зараз зовсім поруч з палацом?
— Ні. Вони пройдуть північніше. Якщо немає гострої необхідності, армії не пересуваються настільки швидко. Оскільки ми повинні подолати не таку велику відстань, як війська Імперського Ордена, а Джеган з армією рухаються повільно, ми вирішили не вимотувати наших солдатів непотрібною гонкою. Вони повинні бути здоровими і повними сил. Ми ж з Бердіною виїхали вперед у терміновій справі. Мені було необхідно переглянути кілька книг тут, у палаці… це пов'язано з магією. Ну і поки я тут, я вирішила перевірити як справи в Саду Життя — просто упевнитися, що все спокійно.
Чоловік зітхнув, його пальці мимоволі барабанили по перев'язі меча. — Я б дуже хотів допомогти вам, аббатиса, але три чарівники наказали мені нікого туди не пропускати. Їх наказ однозначно забороняє мені пропускати туди кого б то не було.
Брови Верни злетіли вгору. — Які ще три чарівники?
— Перший чарівник Зорандер, особисто лорд Рал і, нарешті, чарівник Натан Рал.
Натан. Вона повинна була передбачати, що він спробує зайняти в палаці важливе місце. Без сумніву, він застосував чимало драматичних ефектів, щоб дати зрозуміти, що він теж Рал, що володіє даром, предок Річарда. Верна задалася питанням, скільки ж безладу і проблем створив цей чоловік, поки жив у Народному Палаці.
— Генерал, я — Сестра Світла і аббатиса Сестер Світла. Ми з вами боремося на одній стороні.
— Сестра… — сказав він, звинувачувально дивлячись на неї. — Одного разу ми вже пропустили туди Сестру. Пару років тому. Пам'ятайте, хлопці? — Він обвів очима похмурі обличчя солдатів і знову глянув на Верну. — Хвилясті каштанове волосся до плечей, зростом приблизно як ви, аббатиса. На правій руці у неї не було мізинця. Ви її пам'ятаєте? Впевнений, вона одна з ваших Сестер.
— Одетта, — кивком підтвердила Верна. — Лорд Рал розповів мені, як багато неприємностей вона вам доставила. Ви повинні б знати, що це колишня Сестра.
— Мене мало цікавить, кому поклонялася вона в той день, коли відвідала нас. Я тільки знаю, що вона вбила близько триста чоловік, які охороняли Сад Життя. Триста! Йдучи геть, вона вбила ще майже сотню. Ми були безпорадні проти неї. — Білі рубці шрамів чітко виділялися на його почервонілому обличчі. — Ви можете уявити як це — бачити як помирають твої люди і бути не в змозі припинити цей кривавий кошмар? Ви знаєте, що значить бути відповідальним за їх життя, знати що ти зобов'язаний зупинити загрозу і не мати можливості зробити хоч щось для цього?
Верна відвела пильний погляд від синіх очей чоловіка.
— Мені дуже шкода, генерал. Вона дійсно боролася проти лорда Рала. Я — не вона. Я — на вашій стороні. Я борюся, щоб зупинити таких, як вона.
— Можливо все так і є. Але мені наказав Зедд, та й сам лорд Рал — після того, як убив ту мерзенну бабу — нікому не дозволено проникати туди. Ні-ко-му. Якщо б ви були моєю власною матір'ю, я і то не зміг би дозволити вам увійти туди.
Щось тут було не так.
Верна різко підняла голову. — Але якщо Сестра Одетта змогла увійти туди і ви все не змогли зупинити її, — вона підняла брову — тоді що змушує вас думати, що ви зможете зупинити мене?
— Я не хотів би, щоб все зайшло так далеко, але тепер у нас є засіб, щоб, якщо буде потрібно, виконати своє завдання. Ми більше не безпорадні.
— Про що це ви? — Насупився Верна.
Генерал Трімак витягнув з-за пояса чорну рукавичку і взявся акуратно натягувати її на руку, злегка згинаючи пальці. Великим і вказівним пальцями він обережно витягнув стрілку з червоним оперенням із сагайдака найближчого солдата. Одна з таких стрілок вже була заряджена в його арбалет і ще чотири були закріплені в спеціальних місцях у нього на поясі.
Тримаючи стрілку за оперення, генерал Трімак підніс снаряд ближче до Верни так, щоб вона могла добре бачити гострий, як бритва, сталевий наконечник. — Це не просто гостро заточена сталь. Вона заклята за допомогою сили магії.
— Я все ще не розумію про що ви говорите.
— Ця магія, як кажуть, може проникати крізь будь-який магічний щит, встановлений чарівником.
Верна простягла руку і пальцем обережно доторкнулася до вістря. Різка біль миттєво прострелила її кисть і зап'ястя, настільки швидко, що вона не встигла відсмикнути руку. Незважаючи на те, що в Палаці її дар сильно зменшився, вона все ж змогла виявити потужну ауру, яку магічна мережа утворювала навколо смертельного снаряда. Це й справді було дуже потужна зброя. Навіть якби чарівник в повній мірі володів своїми здібностями, зіткнувшись з такою зброєю він опинився би у вельми скрутному становищі.